ПРЕС-РЕЛІЗ

16 вересня 2016 року під час прес-брифінгу, який проводився в рамках Міжнародного заходу з протидії поширення туберкульозу, авторитетні експерти обґрунтували доцільність впровадження амбулаторної моделі лікування хворих на туберкульоз (ТБ)як однієї з найважливіших складових реформування системи охорони здоров’я ради подолання епідемії туберкульозу в Україні. Йдеться про лікування закритої форми ТБ поза стаціонарами,  на рівні первинної ланки медичної мережі та в домашніх умовах. Завдяки врахуванню індивідуальних потреб пацієнтів це сприятиме більшій прихильності хворих до лікування, що, безумовно, допоможе зменшити поширеність хвороби. Саме таку, зручнішу для хворих допомогу, називають пацієнт-орієнтованим підходом.

Необхідність переходу до комплексних, орієнтованих на пацієнта систем амбулаторної протитуберкульозної допомоги виникає  у зв’язку з критичною ситуацією, що склалася в Україні та у всьому регіоні Східної Європи та Центральної Азії з розповсюдженням мультирезистентного туберкульозу (МРТБ). У нашій державі це перейшло у справжню катастрофу – ми входимо до п’ятірки країн світу з найважчим тягарем МРТБ! На жаль, Україна досі має і найгірші в Європі показники успішності лікування туберкульозу – виліковуються лише 71%  нових випадків у та 38,6% випадків МРТБ. За оціночними даними експертів ВООЗ, у 2015 році  близько 23% хворих на ТБ в Україні взагалі не було виявлено. Поширеність всіх форм активного ТБ у 2015 році склала майже 85 осіб на кожні 100 тисяч населення.

«У більшості випадків скорочення термінів перебування хворого у лікарні, а деколи й початок лікування вдома (за наявності умов для інфекційного контролю) є більш доцільними» – повідомив виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» Андрій Клепіков, – «З точки зору громадського здоров’я лікування  у стаціонарі не запобігає поширенню ТБ, адже основне розповсюдження інфекції відбувається ще до постановки діагнозу та госпіталізації. Ризик передачі інфекції від хворого на ТБ значно зменшується через 14 днів від початку ефективного лікування. А перебування в стаціонарах часто призводить до внутрішньолікарняного інфікування хворих резистентними (тобто такими, що не піддаються лікуванню основними протитуберкульозними препаратами) штамами бактерій».

Госпіталізація людей, які цього не потребують, є з одного боку марною тратою фінансових та людських ресурсів, а з іншого  може негативно позначитися на роботі або соціальному житті хворого та його родиниї. За даними експертів, скорочення часу перебування хворих в стаціонарах хоча б на 1 день протягом року, може зекономити Україні щонайменше 50 млн. грн.

«Наразі, ми фіналізуємо Концепцію Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2017—2021 роки та Стратегію забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу, в тому числі хіміорезистентного, та ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2020 року. Вони будуть відповідати міжнародним нормам і ми будемо активно працювати над їх впровадженням», – зазначила заступник Міністра охорони здоров’я з питань громадського здоров’я та євроінтеграції Оксана Сивак.

«Сьогодні у протитуберкульозних закладах України функціонує 16 тис. ліжок,  але  лише  55%  таких  установ відповідають  вимогам  інфекційного контролю,  що  створює  значний  ризик  інфікування  стійкими  штамами  у стаціонарі», – інформувала директор Державної установи «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України Наталія Нізова. – «Хворі на туберкульоз без бактеріовиділення можуть лікуватися в амбулаторних  умовах  без  ризику інфікувати  мікобактеріями  оточуючих. Така практика наразі довела свою ефективність у Європейських країнах та відповідає рекомендаціям ВООЗ».

Наразі нашій державі надається багатостороння міжнародна підтримка для реформування підходів у подоланні епідемії туберкульозу та підготовки суспільства прийняти нові моделі лікування. Для таких реформ вкрай важливим є готовність органів влади до рішучих кроків.

«В мене особливе ставлення до вирішення проблеми туберкульозу. Мій прадід, вчений зі світовим ім’ям Олександр Богомолець, ще в дитинстві заразився від матері туберкульозом і, як наслідок, передчасно пішов з життя», – розповіла народний  депутат України, Голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. – «Сьогодні державою виділяються кошти, стоїть питання наскільки якісно вони використовуються. Маємо забезпечити комплексний підхід до поєднання профілактичних та лікувальних програм».

Парламентарі відіграють значну роль у перемозі над туберкульозом, оскільки без політичної волі головного законодавчого органу держави неможливо досягти стійких результатів, затвердити відповідні бюджети та здійснити вагомий громадський вплив, необхідний для подолання стигми й підвищення обізнаності  громадян щодо захворювання. У 2014 році був створений  унікальний міжнародний рух, що об’єднує на сьогодні більше 1400 парламентарів  – Глобальний Кокус з ТБ.

«Глобальний Кокус з туберкульозу – це мережа парламентарів зі 130 країн світу, які проводять кампанії та працюють над подоланням глобальної епідемії ТБяк самостійно, так і об’єднуючи зусилля. Мережа діє на глобальному, регіональному та національному рівнях», – зазначила Віце-голова багатопартійної Парламентської групи з глобального туберкульозу, член Палати Лордів Парламенту Великобританії Баронеса Елісон Сатті  (Alison Suttie). – «Ми також тісно співпрацюємо з партнерськими організаціями громадянського суспільства задля упевненості, що відповідь на ТБ буде стійкою завдяки місцевому лідерству. В цій країні ми співпрацюємо з Альянсом громадського здоров’я, який виступає Координаційним центром діяльності Кокусу в Україні».

«За останні декілька років Альянс запровадив низку інновацій у діагностуванні та лікуванні туберкульозу. Завдяки обладнанню, поставленому в усі регіони України, про діагноз можна дізнатися за 15 хвилин (замість колишніх двох тижнів) , а завдяки високоякісним лікам, закупленим Альянсом за кошти Глобального фонду, та ефективно організованій соціальній підтримці пацієнтів результат успішного лікування хворих з мультирезистентним туберкульозом становить 85% (проти загальнонаціонального показника 38,6%)», – додав Андрій Клепіков. – «Сьогодні час змінювати й самі підходи до лікування відповідно до найсучасніших міжнародних стандартів, яким є й лікування закритої форми ТБ поза стаціонарами. Це дозволить зекономити державні кошти, вилікувати більше хворих та запобігти поширенню туберкульозу. Виграють усі!».

*       *         *

Щорічно в Україні ТБ діагностується у понад 30 тисяч осіб, 4 нові випадки щогодини. Кожен восьмий хворий помирає. Ситуація з ТБ критична у всьому регіоні Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА): 14 з 27 країн світу з високим тягарем стійкого до ліків туберкульозу знаходяться у цьому регіоні. У багатьох країнах є нагальна потреба переходу до комплексних, орієнтованих на пацієнта, систем амбулаторного обслуговування. Регіональний проект «Зміцнення систем охорони здоров’я для ефективного контролю за ТБ і МР-ТБ в країнах Східної Європи і Центральної Азії» (проект TB-REP), партнером якого від імені Європейської ТБ Коаліції є Альянс громадського здоров’я, саме спрямований на реформування системи протитуберкульозної допомоги, як частини загальних реформ охорони здоров’я. Загальна мета проекту – зменшити тягар туберкульозу і зупинити поширення стійких до лікування форм шляхом забезпечення політичної прихильності і широкого впровадження доказових пацієнт-орієнтованих підходів для надання послуг з профілактики, лікування та догляду у сфері ТБ. Проект TB-REP спрямований на реформування системи протитуберкульозної допомоги та надає технічну підтримку протитуберкульозним проектам організацій громадянського суспільства. Реалізується проект за фінансової підтримки Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією і охоплює 11 країн Східної Європи і Центральної Азії (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Узбекистан, Україна, Таджикистан, Туркменістан). Незабаром в Україні та інших країнах-учасницях проекту TB-REP будуть розроблені стратегії адвокації для підтримки розвитку амбулаторних моделей надання протитуберкульозної допомоги в рамках реформ систем охорони здоров’я.

Альянс громадського здоров’я спільно з Міжнародною коаліцією з готовності до лікування (ITPCru) та більш ніж 17 партнерськими організаціями оновлює третє видання звіту «Гепатит С в країнах Східної Європи та Центральної Азії (СЕЦА): епідемія та заходи у відповідь».

Зовсім нещодавно вийшло третє видання звіту, але зміни, які відбулись за цей час не можуть лишитися непоміченими. Тож пропонуємо Вам ознайомитися з динамічним розвитком доступу до лікування у регіоні:

• Нові Національні протоколи лікування гепатиту С із застосуванням терапії БЕЗ пегінтерферону прийняті в Україні та Молдові.
•  Препарати прямої противірусної дії зареєстровані в Молдавії, Азербайджані, Киргизстані. Найновіші препарати для лікування гепатиту С софосбувір+ велпатасвір, а також елбасвір+гразопревір, зареєстровані в країнах Балтії.
• Ціна курсу лікування гепатиту С в Азербайджані може бути знижена майже на 20% за рахунок здешевлення генериків на ринку країни.
•  Оновлено інформацію щодо патентів та патентних спорів.

Про інші цікаві факти, рекомендації країнам щодо розширення доступу до лікування, кращі приклади адвокації Ви можете дізнатися зі звіту за посиланням.

В рамках реалізації Альянсом  громадського здоров’я третього етапу інноваційної для України програми лікування вірусного гепатиту С (ВГС),  2 вересня 2016відбулося засідання Національного наглядового комітету з питань лікування ВГС. Від часу проведення попереднього засідання комітету пройшло більше року, тому під час зустрічі учасники обговорювали результативність чинних програм лікування та планували подальші кроки з метою подолання епідемії гепатиту С в Україні.

Альянс  залишається  ініціатором  змін та прогресивних нововведень у сфері лікування ВГС в Україні, зокрема, в рамках нового етапу програми  лікування:

• Вперше в Україні застосовуватиметься новий препарат противірусної дії, який має більші, порівняно з софосбувіром, показники ефективності лікування.
• Чинну програму лікування буде розширено ще на 750 курсів.
• Програма охоплюватиме 17 областей – будуть включені раніше не охоплені Хмельницька та Донецька області.
• Буде виділена окрема квота курсів лікування для категорії населення, яка за останні роки стала новою актуальною групою ризику інфікування гепатитом С, охоплення якої ресурсами держбюджету на даний час критично низьке.
• Буде розпочато впровадження на обласному рівні спільного проекту кількох міжнародних донорських організацій, який зможе створити унікальну модель впливу на епідемію на прикладі  достатньо невеликої чисельності населення, локалізованої у межах однієї області.

Під час засідання було презентовано результати впровадження Альянсом інноваційної програми лікування софосбувіром. Зокрема, проектом охоплено значно більшу за очікувану кількість пацієнтів – 1150 (153% від запланованого). 705 осіб вже завершили лікування. За результатами лабораторного дослідження, після 12 тижнів з моменту завершення лікування, вірус не визначається у 93% пацієнтів. Також в рамках проекту майже 100 лікарів отримали  знання щодо застосування новітніх препаратів прямої противірусної дії.  Детальніше з результатами програми Альянсу та кількісним розподілом курсів лікування Ви можете ознайомитись за посиланням.

Дізнатися про критерії включення в програму можна за посиланням www.aph.org.ua/hepc

Альянс громадського здоров’я наприкінці 2015-го року змінив не лише назву, а й підходи до формування свого традиційного Річного звіту.

У щойно оприлюдненому офіційному звіті за 2015 рік міститься детальна інформація про результати реалізації чисельних проектів Альянсу в Україні та за її межами, статистичні дані щодо найбільших в регіоні обсягів надання послуг зменшення шкоди, лікування ТБ та вірусного гепатиту С, якими ми пишаємося.

У новому звіті зазначено стратегічні цілі Альянсу до 2020 року та перспективні напрямки розвитку. Окрім великого обсягу цифрових показників та тематичної інфографіки, у звіті ви знайдете включені реальні історії клієнтів програм та співробітників організацій, багато іншої цікавої інформації.

Завантажити звіт українською мовою можна за посиланням.

Україна ризикує втратити 27 млн. доларів через невиконання Урядом своїх міжнародних зобов’язань щодо фінансування замісної терапії!

22 серпня Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією надіслав на ім’я гуманітарного Віце-Прем’єр-міністра України Павла Розенка офіційного листа в якому йдеться про реальну загрозу втрати Україною безповоротної фінансової допомоги у розмірі 27 млн. доларів (15% від загального розміру гранту у 134 млн доларів) у разі невиконання Урядом своїх попередніх зобов’язань від 2015 року щодо забезпечення фінансування програм замісної підтримувальної терапії (ЗПТ).

У 2016 році Глобальний Фонд вже зробив виключення для України і не став застосовувати жорсткі санкції зі скорочення фінансування для України, дозволивши цього року здійснити закупівлі препаратів ЗПТ за рахунок внутрішньої економії власного гранту. Проте, виходячи зі змісту листа, у 2017 році основний міжнародний донор у сфері протидії епідеміям ВІЛ/СНІД та ТБ, що протягом останніх 12 років надав Україні безповоротного фінансування на суму понад 503 млн. доларів, не планує робити подібних виключень.

Відповідно до зобов’язань держави, починаючи з другої половини 2017 року кошти на закупівлю препаратів ЗПТ для 7000 хворих мають бути вже цього року виділені з державного бюджету України, Глобальний Фонд має забезпечувати лікуванням ЗПТ 2300 пацієнтів.

Згідно Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки, затвердженої Законом України № 1708-VII від 20.10.2014 та підписаної Президентом України Петром Порошенко, програми ЗПТ мали співфінансуватися з державного бюджету ще у 2014 році, а з 2017 року очікується перехід на повне державне фінансування. Проте, за всю 12-річну історію замісної терапії в Україні, з державного бюджету досі не було закуплено жодної пігулки.

Відповідно до вищезазначеної держпрограми, на лікуванні ЗПТ цього року мали б перебувати 16204 пацієнти, реально в Україні 8826 наркозалежних хворих (54%). Одна з головних причин такої провальної ситуації – відсутність державної підтримки.

У середині вересня 2016 року очікується черговий візит місії Глобального Фонду в Україну, під час якого державні високопосадовці мають надати реальні документальні підтвердження намірів виконання своїх попередніх зобов’язань.

Ціна питання: закупівлі препаратів ЗПТ з державного бюджету 2016 року оцінюються в межах 600 тис. доларів США, проте, у разі їх провалу, Україна може втратити 27 мільйонів доларів на протидію епідеміям ВІЛ/СНІД та туберкульозу!

З моменту формування нового складу Кабінету Міністрів України у квітні 2016 року не відбулося жодного засідання Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу. Офіційно Нацраду досі очолює колишній Віце-Прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, який навіть за час своєї каденції профільного Віце-Прем’єра жодного разу не приймав участі у її засіданнях.

Зобов’язання перед Глобальним Фондом від імені Уряду України у 2015 році підписував колишній Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі.

Як стало відомо, того ж дня 22 серпня, Міжнародний валютний фонд відтермінував розгляд питання про виділення України чергового траншу фінансової допомоги у розмірі близько 500 млн. доларів США.

Неофіційний переклад листа від Глобального Фонду

Альянс громадського здоров’я (Альянс) радий повідомити про те, що ми приєдналися до Міжнародного консорціуму з наркополітики (IDPC), ставши першим членом Консорціуму в Україні. Альянс, що керує однією з найбільших програм зменшення шкоди в регіоні Європи та Центральної Азії, яка охоплює 212 000 споживачів наркотиків та 8 600 пацієнтів опіоїдної замісної терапії (ОЗТ) в Україні, є одним з ключових гравців/зацікавлених сторін у сфері наркополітики з боку громадянського суспільства. З метою подолання репресивних правових обмежень на шляху реалізації програм зменшення шкоди та ОЗТ Альянс ініціював та впровадив численні прогресивні зміни у національному законодавстві з питань наркополітики. Альянс вже багато років успішно співпрацює з IDPC у галузі реформування глобальної наркополітики.

МБФ «Альянс громадського здоров’я» став Координаційним центром організацій громадянського суспільства по роботі з Глобальним Кокусом з ТБ в нашій країні.

Глобальний Кокус з туберкульозу – це масштабний міжнародний рух Парламентарів, створений у 2014 році. Унікальна світова мережа Кокусу об’єднує більше 1400 Парламентарів, прихильних боротьбі з туберкульозом, зі 130 країн.

Мета Кокусу – посилення відповіді на епідемію ТБ на національному, регіональному, континентальному та глобальному рівнях. Кокус допомагає активізувати боротьбу із захворюванням, сприяючи політичним представникам з різних країн світу, а також тісно співпрацюючи з організаціями громадянського суспільства.

У перемозі над туберкульозом Парламентарі відіграють вирішальну роль, оскільки без політичної волі неможливо досягти стійких результатів. Парламентарі затверджують бюджети, обирають лідерів, формують політики та здійснюють значний громадський вплив, що необхідний для подолання стигми й підвищення обізнаності своїх виборців щодо захворювання.

Завдяки активній спільній роботі у багатьох країнах Кокус прагне формувати порядок денний з урахуванням проблем туберкульозу на засіданнях Представництв ЄС, G20, G7 та BRICS.

Для Альянса пропозиція партнерства з Кокусом стала черговим підтвердженням професійної та результативної участі в боротьбі з епідемією туберкульозу в Україні. Перспективи співпраці та партнерська роль Координаційного центру відкривають нові можливості для подолання туберкульозу не тільки в нашій країні, а також – в європейському та світовому масштабах. Перші кроки із взаємодії Альянсу та Кокусу вже здійснюються в рамках регіонального проекту TB-REP, партнером якого від імені Європейської Коаліції з ТБ є наша організація.

ПРЕС-РЕЛІЗ

Гепатит С – «заморожена війна» з невидимим ворогом.

Результати загальнодержавного тестування.

10 серпня 2016 року Альянс громадського здоров’я (Альянс) під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа центрі оприлюднив результати загальнодержавного експрес-тестування на вірусний гепатит С, яке проводилось спільно з партнерськими громадськими організаціями в усіх областях України з нагоди Міжнародного дня боротьби з вірусними гепатитами в рамках традиційної всеукраїнської адвокаційно-просвітницької кампанії «Вимагаємо лікування!».

Оприлюднені результати тестування на вірусний гепатит С. Всього було протестовано 3 844 особи, у 324 випадках (8,5%) експрес-тест показав позитивний результат наявність антитіл до вірусного гепатиту С.

Важливо відзначити, що тестування проходили просто випадкові перехожі, адже акція проводилась на центральних вулицях, у парках та скверах. Для багатьох такий результат став повною несподіванкою, оскільки підступною рисою гепатиту С є те, що він тривалий час не має клінічних проявів.

Серед осіб з позитивним результатом були як молоді так і літні люди. «Серед протестованих був хлопець років тридцяти, який пройшов тест лише тому, що акція була безкоштовною, просто за компанію з другом – він був впевнений у тому, що не хворіє, а у нього виявився позитивний результат», – розповів координатор акції зі Слов’янська Михайло Карелін. «Одна немолода жінка просто йшла з валізою на вокзал, у неї було десять вільних хвилин, тож вирішила протестувалась. Результат виявився позитивним, вона була просто у шоці. Реакція була неочікуваною: «Де ви взялись на мою голову? Я не знаю, як таке могло бути! Що мені тепер робити?». Ми надали їй консультацію інфекціоніста та направлення на прийом», ­ – розказала координатор акції з Полтави Крістіна Криженко.

Насторожує і той факт, що більшість з громадян, які пройшли тестування, ніколи раніше не перевірялись на гепатит С (від 85 до 98 % в залежності від міста); зокрема, лише одна людина з 160 протестованих у Сєверодонецьку раніше проходила тестування, а у Cлов’янську до цього не тестувався жоден з 150 осіб (виявлено 14 позитивних результатів).

Усі минулорічні та цьогорічна загальнодержавна кампанія тестування ще раз підтверджують, що ситуація з гепатитом С набирає все більш загрозливого характеру! Діагностика гепатиту С досі залишається критично важливою, адже тестування на гепатити не входить до обов’язкових медичних обстежень, і більшість хворих (навіть з числа учасників АТО) дізнаються про захворювання вже на пізніх стадіях.

Починаючи з 2012 року Альянс провів вже понад 119 тисяч тестувань серед представників найуразливіших груп населення (переважно наркозалежних людей), за п’ять років проведення загальноукраїнських кампаній було протестовано понад 13,5 тис. звичайних громадян і відсоток позитивних результатів постійно коливається у межах 8-12%.

Досі небезпечною залишається і ситуація з лікуванням. Як стверджує головний позаштатний інфекціоніст Міністерства охорони здоров’я України, професор Ольга Голубовська: «На сьогоднішній день лікування в Україні потребують щонайменше 90 000 людей, хоча через низький рівень первинної діагностики ми досі не знаємо точну кількість хворих. При такому підході та рівні державного фінансування, епідемія зростає – гепатит С перетворився на реальну загрозу національній безпеці України, оскільки згодом державі доведеться витрачати величезні кошти на виплати з інвалідності та непрацездатності через наслідки захворювання. Але тільки лікуванням проблему гемоконтактних інфекцій вирішити неможливо. Згідно стратегії ВООЗ, потрібно реформувати систему громадського здоров’я загалом».

Ситуація з державним фінансуванням справді є критичною. У 2016 році завершується чинна Державна цільова соціальна програма профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів. У своїй в офіційній відповіді на адресу Альянсу щодо розробки нової програми на період до 2021 року керівництво МОЗ повідомило, що протягом 2013 – 2016 років передбачені бюджетні асигнування у дуже обмеженому обсязі виділялися лише для придбання лікарських засобів, інші заходи з державного бюджету не фінансувалися взагалі! Загалом недофінансування заходів держпрограми складає 79% від запланованого ще у 2013 році обсягу.

Офіційною причиною відмови від розробки нової державної програми протидії вірусним гепатитам, яка мала почати діяти з 2017 року, чиновники називають заборону на використання державних коштів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 65 ще 1 березня 2014 року [1].

«Гепатит С – виліковна хвороба. А в нашій країні ситуація доведена до стану епідемії. В нинішніх умовах заморожувати виділення ресурсів на боротьбу з гепатитом С означає капітуляцію та зраду держави перед громадянами, які потребують лікування. Маючи такі невтішні результати загальноукраїнського тестування, ми вимагаємо зняти «вето» з розробки нової державної програми протидії вірусним гепатитам. Альянс звернувся до Президента та Прем’єр-Міністра з вимогою якнайшвидшого ухвалення Національного плану елімінації вірусного гепатиту С, за умови виконання якого Україна зможе повністю викорінити цю хворобу в Україні та зберегти життя мільйонам наших співгромадян. Досвід Альянсу, який ще два роки тому запровадив першу в Україні програму лікування препаратом нового покоління, яскраво демонструє, що це цілком реально! Ми змогли отримати найновіші ліки й вже успішно пролікувати понад 600 найскладніших пацієнтів: у 93% пролікованих пацієнтів вірус не визначається – це найкращий на сьогоднішній день показник у лікуванні гепатиту С в Україні.» – зазначив Андрій Клепіков, виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я.

***

У світі понад 150 млн. людей інфіковані гепатитом С, з них до 4 млн. хворих проживають в Україні. Більшість з них не знає про своє захворювання, оскільки у 80% випадків гострий період проходить без симптомів. Одним з пріоритетних напрямків нашої діяльності МБФ «Альянс громадського здоров’я» є боротьба з поширенням епідемії вірусного гепатиту С в Україні та забезпечення діагностики та лікування ВГС для уразливих груп населення. У 2012 році Альянс- Україна ініціював всеукраїнську кампанію «Вимагаємо лікування», основною метою якої є розширення доступу до діагностики та лікування вірусного гепатиту С в Україні. З 2015 році Центр кращих практик з питань ВІЛ/СНІДу, наркозалежності та гепатитів при Альянсі-Україна впроваджує глобальну кампанію «Об’єднатися та подолати гепатит С: знай, тестуй, лікуй».

[1] Пунктом 16 Постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» припинено підготовку проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету.

Офіційний прес-релиз акції.

05 серпня 2016 року в МОЗ України відбулося друге засідання міжвідомчої робочої групи з питань замісної підтримувальної терапії МОЗ України (далі – МРГ ЗПТ). Засідання проводилось за технічної та організаційної підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я» (в рамках проекту «Покращення якості та стійкості медикаментозного підтримувального лікування в Україні») спільно з ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України».

Головним питанням засідання було представлення Методики розрахунку потреби у препаратах для забезпечення замісної підтримувальної терапії особам, хворим на психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів для здійснення закупівлі препаратів за кошти державного бюджету.

Зазначену методику було розроблено відповідно до рішення МРГ ЗПТ від 01.07.2016 представниками ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» та МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Під час засідання також розглядались питання створення в Україні Міжнародного центру з розвитку технологій лікування наркотичної залежності і профілактики ВІЛ-інфекції; стан впровадження практики видачі препаратів ЗПТ «на руки» пацієнтам для самостійного прийому в амбулаторних умовах (рецептурна форма видачі, в рамках «стаціонару на дому», безпосередньо з лікувального закладу), дотримання прав пацієнтів.

Під час засідання було озвучено інформацію щодо поточного стану видання спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, підрозділів та органів Національної поліції, Національної гвардії України, слідчих ізоляторів, установ виконання покарань та кримінально-виконавчих інспекцій щодо забезпечення проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю». За наданою інформацією, проект наказу наразі проходить затвердження в МОЗ України та на днях буде розміщений для громадського обговорення.

За результатами засідання прийнято рішення щодо оперативного доопрацювання розробленої Методики розрахунку потреби у препаратах для забезпечення замісної підтримувальної терапії з метою її затвердження наказом МОЗ України, визначено подальші кроки щодо посилення взаємодії партнерів щодо реагування на звернення пацієнтів стосовно порушення їх прав, надання роз’яснень регіонам стосовно видачі препаратів ЗПТ для самостійного прийому.

Більш ніж 390 біженців та переселенців – пацієнтів замісної терапії з Криму та зони АТО – змогли продовжити життєво важливе лікування!

 Альянс громадського здоров’я (Альянс) завершив гуманітарний проект підтримки пацієнтів ЗПТ – біженців з Криму та вимушено переміщених осіб з зони АТО, фінансування якого здійснювали міжнародні організації протягом більш ніж двох років. З травня 2014 року по 30 червня 2016 р. більш ніж 390 переселенців з Криму і зони АТО, пацієнтів замісної підтримувальної терапії (далі – ЗПТ), змогли не просто переїхати в безпечні регіони України, а й продовжити життєво необхідне лікування і адаптуватися до життя на новому місці. За результатами опитування, 95% клієнтів після завершення проекту планують залишитись на своїх нових місцях проживання і отримувати послуги ЗПТ на загальних підставах.

Специфікою надання ЗПТ, як лікування наркотичної залежності, є регулярне отримання препарату під контролем лікаря, що дає змогу пацієнтам позбавитись кримінального минулого, працевлаштуватись, покращити здоров’я, стати повноцінними членами суспільства. На сьогоднішній день ЗПТ в Україні отримують 8 152 осіб. До початку окупації Криму та частини Донбасу там лікувалось близько двох тисяч осіб, і лише третина змогла продовжити лікування на неокупованій території. Інші втратили таку можливість, що стало загрозою для їхнього життя та здоров’я. За даними Спеціального посла Генсека ООН Мішеля Казачкіна після закриття програми в Криму померло близько 100 людей, офіційної статистики по непідконтрольній території Донбасу немає, але пацієнти там опинились не в кращій ситуації.

Альянс завжди ставив в центрі своєї діяльності захист інтересів пацієнтів ЗПТ і не залишився обіч і в даній критичній ситуації, розпочавши активну адвокаційну, інформаційну та фандрейзингову кампанію на захист їхніх прав, яка і обумовила початок гуманітарного проекту. Пацієнти мали змогу переїхати до одного з 16 міст у 8 областях, де отримали не лише можливість продовжити лікування, а й тимчасовий цілодобовий соціальний супровід для допомоги в адаптації на новому місці, що включало оплату орендованого житла за кошти проекту, організацію харчування та забезпечення побутових потреб, допомогу у працевлаштуванні, оформленні документів тощо. Усвідомлюючи, що більшість пацієнтів ЗПТ – люди з важкими хронічними захворюванням, була забезпечена безперервність лікування ВІЛ-інфекції, туберкульозу, або, при потребі, можливість обстеження та своєчасного призначення лікування цих захворювань.

Олександр, пацієнт ЗПТ з Горлівки, якій зараз живе в Краматорську, розповідає: «Ми знали, що препарат закінчується, але раптово настав день, коли нас зібрали і сказали, що сайт закривається. На гарячій лінії ЗПТ нам сказали, що можна переїжджати, так я вийшов на координатора проекту і опинився в Краматорську. Мені тут подобається, для мене зняли зручну квартиру, завжди були готові допомогти. Ви не повірите – ніби звичайне місто, а мені здається, що тут якось світліше, сонце інакше світить, чи що… Жаль тих, хто там залишився. Люди розуміють, що були неправі, але не кожен наважиться поїхати. Мені пощастило…»

З самого початку проект ставив на меті не просто підтримати пацієнтів в перші місяці після переїзду, але і всіляко сприяти їхній інтеграції у місцеві спільноти. В результаті 99% клієнтів проекту стали на облік як «вимушені переселенці» та отримували державну допомогу, 19% отримали пенсії по інвалідності, 5% – державну допомогу на дітей. На момент закінчення проекту 41% пацієнтів мав постійну чи тимчасову роботу, що дасть можливість самостійно оплачувати їх проживання після завершення проекту.

Як відзначили самі учасники проекту, які зараз проживають у Дніпрі: «Організована Альянсом програма допомоги переселенцям-учасникам ЗПТ дала можливість вижити і адаптуватися в новому абсолютно незнайомому для нас місті. На цьому етапі життя ми були не одні, співробітники Альянсу стали нашими вірними помічниками, завдяки чому ми не опустили руки, а успішно розпочали важкий шлях адаптації до життя у новому місті».

Альянс ставив на меті сталість надання послуг і після завершення фінансування проекту, саме тому особливу увагу було приділено семи лікувальним закладам, на базі яких надавались послуги ЗПТ, що знаходяться на контрольованій території Луганської та Донецької областей (Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь, Красноармійськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне), адже саме вони користувались найбільшим попитом серед переселенців, тут було зосереджено 51% всіх клієнтів проекту. За рахунок бюджету проекту було закуплено обладнання, проведено ремонти приміщень сайтів, що дало, в т.ч., можливість відкрити новий кабінет ЗПТ у м. Рубіжне, де на момент завершення проекту отримували послуги 44 пацієнти ЗПТ, в т.ч. – 6 внутрішньо переміщених осіб.

А в цей час… 23 червня 2016 року остаточно було припинено це лікування на неконтрольованій Україною території Донецької та Луганської областей. Через повне вичерпання запасу препаратів закрився останній сайт ЗПТ, який все ще функціонував у Донецьку. 23 ВІЛ-позитивні пацієнти востаннє отримали там мінімальне дозування метадону (5 мг). Далеко не всі змогли переселитись на контрольовану Україною територію, щоб продовжити лікування, доля більшості – значно важча. За інформацією, якою володіє Альянс, під час вимушеного зниження дозувань препаратів ЗПТ лише у Донецьку померло 20 пацієнтів, в основному, ВІЛ-позитивних. Все це ще більше підкреслює значимість проекту, який впроваджував Альянс, адже він не просто надавав допомогу, а рятував людські життя.

Проект став викликом для Альянсу, оскільки був свого роду унікальним. Як стверджує Тамара Трецька, керівник проекту: «Було складно. Багато видів діяльності напрацьовувалися та змінювалися вже в процесі. Іноді доводилося починати практично з нуля – забезпечувати одягом, взуттям та іншими предметами першої необхідності, так як перші пацієнти із зони АТО часто прибували в чому були, вирвавшись прямо з-під обстрілу. Завдяки успішній співпраці з керівниками медичних установ і лікарями лікувальних закладів, які надають ЗПТ, оперативно вирішувалися питання прийняття пацієнтів, які прибували часто без жодної без медичної документації. Викликає повагу, що лікарі завжди бачили в клієнтах в першу чергу людей, які потребують допомоги. Не було жодного випадку відмови в прийомі. Але всі труднощі і перешкоди, які довелося долати команді проекту, повністю окупаються свідомістю того, що ми змогли реально змінити життя людей, не залишили їх наодинці з проблемами переривання терапії. Пацієнти отримали реальну можливість для адаптації в нових умовах».

***

Для довідки: фінансування проекту підтримки пацієнтів ЗПТ – біженців з Криму та ВПО з зони АТО здійснювалось різними донорами:

· МФ «Відродження» (08.05.2014 – 31.03.2015)

· Фонд «Елтона Джона» (1.10.2014 – 25.12.2014)

· Група Помпіду Ради Європи (1.02.2015 – 31.05.2015)

· Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією (1.06.2015 – 30.06.2016).

Загальна сума фінансування становила більше 750 тис. доларів США