3го березня, у Міжнародний день прав секс-працівників, вперше в Україні, декілька десятків громадських активістів, працівниць та працівників секс-індустрії за підтримки правозахисників взяли участь у «Марші секс-працівників» з вимогою скасувати адміністративну відповідальність за заняття проституцією (ст.181-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – КУпАП). У зв’язку з оголошеним в державі Днем жалоби за загиблими шахтарями, організатори маршу (Всеукраїнська Ліга «Легалайф» та Альянс громадського здоров’я) після хвилини мовчання закликали учасників провести захід у форматі «мовчазної ходи» .
Аби привернути увагу високопосадовців до проблеми порушення прав секс-працівників, упередженого до них ставлення та випадків насильства, з саморобними плакатами «Моя робота – мій вибір!», «СЕКС-робота – також робота!», «Податки замість штрафів!», «озброєні» червоними парасольками та будівельними касками, масками, «посвідченнями секс-працівників», а також деякимими елементами професійного «спецодягу» учасники маршу пройшли мовчазною мирною ходою урядовим кварталом від Верховної Ради повз будівлю Кабінету Міністрів, завершивши марш під Адміністрацією Президента України на вулиці Банковій.
«Стаття 181-1 адмінкодексу сьогодні продовжує використовуватися виключно як репресивний інструмент корупції, вимагання, шантажу та насильства», ‒ заявила Юлія Дорохова, лідер руху за права секс-працівників, юрист Всеукраїнської Ліги «Легалайф».
Погроза у будь-який момент скласти адміністративний протокол за заняття проституцією традиційно використовується нечистими на руку працівниками правоохоронних органів як засіб психологічного тиску на секс-працівниць, що часто переходить у психологічне та фізичне насильство, оскільки законодавство України працює проти них, позбавляючи прав на повагу до людської гідності та захист.
«За допомогою закону в Україні чинять беззаконня! Мені довелось безкоштовно відробляти «суботник» в поліції [безкоштовне надання сексуальних послуг поліцейським], аби не склали адмінпротокол. Якщо б відмовилась – могли й побити», ‒ зізнається Олена, секс-працівниця з Житомирщини.
«Адміністративна відповідальність за проституцію є одним з вагомих чинників, що сприяє поширенню епідемії ВІЛ в Україні. За узгодженими експертними підрахунками сьогодні в країні налічується близько 80 тисяч секс-працівників. Лише в столиці їх працює майже 11 тисяч. На Сході країни більше 25 тисяч осіб заробляють цим на життя. Верховна Рада України з мільярдними запасами готівки, зафіксованими в електронних деклараціях народних обранців, не може й надалі продовжувати безсоромно ігнорувати та маргіналізувати чималу групу своїх співгромадян», ‒ заявив співорганізатор маршу Павло Скала, директор з політики та партнерства Альянсу громадського здоров’я.
Учасники Маршу принесли під Парламент, Уряд та на Банкову власний проект закону про скасування адміністративної відповідальності за проституцію, закликавши народних обранців поставити свої підписи під законопроектом та внести його на розгляд Верховної Ради, аніж займатися «політичною проституцією» у кулуарах Парламенту. Хоча саме цього тижня у «будівлі під куполом» було порожньо, адже нардепи роз’їхалися «працювати з виборцями».
Авторитетні правозахисні організації також виступили з підтримкою основної вимоги учасників маршу:
“ Особи, що надають секс-послуги — одна з найбільш соціально незахищених груп в світі. Вони є дуже вразливими до дискримінації, насильства і свавілля. Ми виступаємо за повну декриміналізацію всіх аспектів добровільно наданих сексуальних послуг і вимагаємо всебічний правовий захист для секс-працівниць(ків) від експлуатації, торгівлі та насильства,”- заявила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні.


На церемонії були присутні представники Центру громадського здоров’я, спеціальний представник Генерального секретаря ООН з ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії Мішель Казачкін, представники організацій системи ООН в Україні, у тому числі UNAIDS, UNICEF, представники посольства Франції, представники Мережі людей, що живуть з ВІЛ, Альянсу громадського здоров’я та інших громадських організацій, Фонду Олени Пінчук «АнтиСНІД», партнери міських програм у сфері боротьби зі СНІДом.
Захід був обумовлений новим витком розвитку ЄКТБ та новими можливостями і викликами в сфері боротьби з туберкульозом, які потребують стратегічних рішень. Європейська коаліція була заснована в 2009 році та за роки свого існування стала динамічною мережею активістів і організацій громадянського суспільства, які об’єднують зусилля задля подолання епідемії туберкульозу в регіоні Східної Європи та Центральної Азії (далі – СЄЦА). ЄКТБ розвиває спільні ініціативи з «TB People», першою у регіоні СЄЦА мережою людей, що перехворіли на ТБ, та Глобальним Кокусом по боротьбі з ТБ, міжнародним рухом, що об’єднує понад 1500 парламентарів зі 130 країн світу у боротьбі з ТБ.
Стратегічними завданнями ЄКТБ на найближчі роки є забезпечити існування сильної та відповідальної мережі громадянського суспільства в сфері ТБ. Для цього необхідно підтримувати розвиток стратегічних партнерств та навичок активістів для впливу на процеси формування політики ефективної відповіді на туберкульоз. Під час зустрічі були визначені тематичні напрямки діяльності ЄКТБ до 2020 року:
Альянс приділяє особливу увагу питанням пропагування самостійного тестування на ВІЛ, адже перевіритись на наявність антитіл до ВІЛ можна швидко і безпечно, без сторонньої допомоги за краплею крові з пальця. Сьогодні самостійне тестування на ВІЛ
Один з важливих компонентів програми – організація соціально-медичного супроводу підлітків, які вживають наркотики. Учасниками було розглянуто організацію роботи команд соціально-медичного супроводу, критерії залучення клієнтів до супроводу та практичні кейси, з якими працюють команди на місцях.
«Дуже допомогло те, що ми структуруємо нашу роботу та маємо підтримку партнерів у розв’язанні складних ситуацій. Нам подобається те, що є можливість використовувати широкий спектр форм та інструментів роботі із даною цільовою групою».
Створена в Україні робоча група має на меті розробку та реалізацію плану дій щодо необхідної реформи надання протитуберкульозної допомоги. Важливим аспектом такої реформи є підтримка пацієнт-орієнтованого лікування хворих на туберкульоз, зокрема, шляхом амбулаторних моделей надання допомоги. Конкретні завдання, що стоять перед державою в аспекті реформи протитуберкульозної допомоги, пов’язані з розвитком та управлінням кадровими ресурсами, а також підвищенням ефективності фінансування надання протитуберкульозної допомоги. Держава під лідерством Міністерства охорони здоров’я демонструє свою прихильність щодо курсу реформи шляхом підтримки Національної координаційної групи високого рівня.

