МБФ «Альянс громадського здоров’я» та ГО «Українська асоціація сімейної медицини» в рамках Програми реінтеграції ветеранів проводитиме серію освітніх заходів для підвищення кваліфікації сімейних лікарів у наданні допомоги пацієнтам-ветеранам та учасникам бойових дій.

Запрошуємо Вас взяти участь в тренінгу «Підвищення кваліфікації сімейних лікарів по роботі з пацієнтами-ветеранами», який відбудеться у м. Дніпро, 19-21 червня 2024 р.

В межах зазначеної Програми на тренінгу учасникам будуть презентовано матеріали, розроблені ІREX на основі досвіду та досліджень американських колег.

Для проведення тренінгу залучатимуться провідні українські науковці сфери охорони здоров’я.

Програма тренінгу складається з наступних блоків:

1. Характеристика українських ветеранів бойових дій та їхні потреби стосовно здоров’я.
2. Розвиток науково-обгрунтованої системи якісної медичної допомоги ветеранам бойових дій в Україні.
3. Спілкування з пацієнтом – моделювання діалогів/питань, що покращать збір анамнезу та створять сприятливі умови під час прийому.
4. Найчастіші соматичні патології: розбір патологій, на які варто звертати увагу в цій групі пацієнтів, як провести попередній скринінг та що робити далі.
5. Практичні завдання (відпрацювання навичок учасників в проведенні анкетування та роботі за наданими анкетами, розробка планів подальшої спільної роботи тощо).

**Тренінг буде корисним для лікарів первинної ланки, терапевтів, лікарів загальної практики-сімейних лікарів, методистів та викладачів навчальних медичних закладів.

*** Не обов’язково, але бажано мати досвід роботи з пацієнтами-ветеранами та учасниками бойових дій.

Тренінг буде проходити 19-21 червня 2024 року.

Витрати на проїзд покриваються організаторами заходу. Проживання учасників не передбачено програмою.

Реєстрація, лікарів, які бажають взяти участь за посиланням: https://forms.gle/Y5XcZENRwq1vFsau8

В разі виникнення запитань просимо звертатися: zharuk@aph.org.ua

Програма реінтеграції ветеранів реалізується за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (англ. International Research & Exchanges Board, IREX).

Інформаційні партнери проєкту:

Громадська спілка “Твій сімейний лікар”, Ветеран Хаби у містах Київ, Дніпро, Вінниця, Львів HAB | Lviv Habilitation Center

Програма впровадження інноваційного методу доконтактної профілактики інфікування ВІЛ стартувала в Україні – ін’єкційний каботегравір тривалої дії, за умови дотримання рекомендацій лікарів, на 99% убезпечує від інфікування ВІЛ при статевому контакті. 

Постачання  каботегравіру тривалої дії стало можливим завдяки партнерству Надзвичайної ініціативи Президента США з надання допомоги у боротьбі з ВІЛ/СНІД – PEPFAR та виробника ViiV Healthcare. Впровадження проекту в Україні організовано Центром громадського здоров’я МОЗ України у партнерстві з координаційним офісом PEPFAR , CDC, USAID, ВООЗ, МБФ “Альянс громадського здоров’я”, ГО “АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ”.

Після систематичного огляду доказів, що включали реєстраційні дослідження/дослідження ефективності та відкриті розширені дослідження ВООЗ рекомендує використовувати CAB-LA для ДКП. Поява препарату в Україні дозволить розширити доступ та охоплення послугами з доконтактної профілактики інфікування ВІЛ, а також профілактики ВІЛ-інфекції в цілому, що особливо важливо в умовах війни. Пропозиція ін’єкційного каботегравіру поряд з таблетованими формами ДКП (TDF/FTC) дає можливість вибору: регулярний пероральний прийом  препаратів чи ін’єкційний варіант, пролонгованої дії.

«Доконтакна профілактика є одним з доказових методів контролю за епідемією ВІЛ-інфекції у світі. За останні 3  роки кількість людей, які отримують доконтактну профілактику в Україні зросла у три рази. Україна була обрана однією з 5 країн серед країн-партнерів ініціативи PEPFAR пріоритетних для розширення доступу до ін’єкційної форми доконтактної профілактики – каботегравіру тривалої дії. Це сучасний інноваційний препарат, який після завершення реєстрації буде доступний у медзакладах двох міст», – зазначив під час спільної прес конференції заступник міністра, головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін.

За словами Генерального директора Центру громадського здоровʼя Михайла Росади, поява новітнього препарату доконтактної профілактики в Україні стала можливою завдяки потужній співпраці Центру громадського здоров’я, команди PEPFAR, МБФ “Альянс громадського здоров’я”, ГО “АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ”, ВООЗ.

При ЦГЗ спільно з партнерами було створено Робочу групу з організації впровадження ін’єкційних препаратів для профілактики ВІЛ-інфекції, обрано фахівців для команд впровадження, розроблено СОПи та клінічні маршрути. PEPFAR централізовано закупив CAB-LA у кількості 1,350 флаконів, що відповідає майже 200  річним курсам і передав їх ЦГЗ – як виконавцю цього проекту.

«Донедавна ВІЛ називали «чумою 21 сторіччя». Сьогодні ж цю хворобу можемо не лише контролювати, а й запобігати їй на 99%. Саме такий показник ефективності Каботегравіру – інноваційного препарату пролонгованої дії з доконтактної профілактики ВІЛ. Дякую нашим міжнародним партнерам за потужну підтримку та співпрацю, яка допомагає рятувати та зберігати життя українців і українок», – зазначив Генеральний директор Центру громадського здоровʼя Михайло Росада.

Україна стала однією з небагатьох країн-партнерів PEPFAR, які першими отримали можливість впровадити  програму CAB-LA. Було розроблено та затверджено дорожню карту з впровадження каботегравіру тривалої дії як доконтактної профілактики ВІЛ-інфекції  в Україні, проведено переговори з представниками закладів охорони здоров’я Львова та Києва для впровадження CAB-LA.

«Ми дуже раді, що Україна подала запит на участь у першій хвилі розгортання CAB-LA. Враховуючи ризики, пов’язані з війною, і постійні переміщення населення, ми впевнені, що цей високоефективний та інноваційний препарат буде зручною альтернативою в Україні. Завдяки відданості та професіоналізму наших партнерів з уряду та громадянського суспільства в Україні я впевнений, що ми зможемо разом покласти край епідемії ВІЛ», – заявив Директор з управління та бюджету The U.S. PEPFAR Брендан Т. Гарвін.

Реалізацію CAB-LA планується розпочати у м.Києві (КНП «Київська міська клінічна лікарня №5») та м.Львові (КНП Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр) для групи ЧСЧ (чоловіки, які мають статеві стосунки з чоловіками).

Андрій Клепіков, виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я, поділився досвідом адвокації цієї можливості для України:

«Це справді визначний день: Україна першою з країн регіону Східної Європи та Центральної Азії отримала найсучасніший препарат для до-контактної профілактики ВІЛ-інфекції. Протягом 3 років ми вели безліч переговорів і аргументували необхідність у CAB-LA, але часто чули у відповідь, що це не на часі. Проте, не втрачали мотивацію та йшли вперед. Україна виборола це право завдяки успішним переговорам і довірі партнерів. Ця програма стартує завдяки підтримці з боку Уряду США в рамках програми PEPFAR. Незважаючи на виклики війни, Україна є лідером у впровадженні інноваційних технологій в профілактиці ВІЛ».

Андрій Богославець – керівник проєкту доконтактної профілактики та інформаційних кампаній АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ зазначив: Організація працює за підтримки міжнародних донорів і МБФ “Альянс Громадського здоровʼя” в розповсюдженні PrEP серед спільноти з 2018 року і Організація розуміє наскільки PrEP є важливим в подоланні епідемії ВІЛ-інфекції. Таблетований PrEP є ефективним рішенням для захисту від інфікування ВІЛ-інфекції. За умови щоденного прийому він захищає від ВІЛ до 99% і став свого часу ноу-хау в подоланні епідемії ВІЛ-інфекції.  Сьогодні презентували інʼєкційну форму PrEP, яка буде чудовим рішенням для тих представників спільноти, які вживаючи пігулку на щоденній основі можуть пропускати прийом пігулок. І те, що каботегравір потрібно колоти раз на два місяці – є прекрасним рішенням для спільноти, яке захищатиме на 99%. Знаючи відгуки від спільноти, вона в очікуванні, коли цей препарат можна буде отримати і сподівається, що після цього пілотного проєкту буде розширення, коли цей препарат можна буде отримати у всіх містах України. 

Довідково: 

Каботегравір тривалої дії (СAB-LA скорочення від cabotegravir long acting) – це ін’єкційний препарат тривалої дії, що відноситься до класу інгібіторів перенесення ланцюга інтегрази (клас антиретровірусних препаратів). CAB-LA показаний для доконтактної профілактики інфікування ВІЛ для дорослих осіб вагою не менше 35 кг і застосовується з метою зниження ризику інфікування ВІЛ-1 статевим шляхом. Використання CAB-LA передбачає внутрішньом’язове ін’єкційне введення 2 доз препарату з інтервалом 4 тижні, потім по одній ін’єкції кожні 8 тижнів. У липні 2022 року ВООЗ включила до рекомендацій з доконтактної профілактики інфікування ВІЛ препарат Каботегравір, який було схвалено 20 грудня 2021 року Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA).

На сьогоднішні CAB-LA є єдиним ін’єкційним препаратом пролонгованої дії, який продемонстрував високу ефективність у рандомізованих клінічних дослідженнях (HPTN 083 у цисгендерних чоловіків і трансгендерних жінок, які мають секс з чоловіками; HPTN 084 у цисгендерних жінок в Африці на південь від Сахари).

Розширення вибору засобів профілактики інфікування ВІЛ є важливим елементом підходу громадського здоров’я до зниження кількості нових випадків ВІЛ-інфекції. Пропозиція щодо додаткових варіантів ДКП має потенціал для підвищення рівня охоплення та ефективного використання ДКП, а також профілактики ВІЛ-інфекції в цілому, оскільки дозволяє людям обирати той метод, якому вони надають перевагу.

Запис пресконференції:
https://www.youtube.com/live/OEs_y92A3Rs?si=S7xQUwMVFkuLE6Qd

МБФ «Альянс громадського здоров’я» та ГО «Українська асоціація сімейної медицини» в рамках Програми реінтеграції ветеранів проводитиме серію освітніх заходів для підвищення кваліфікації сімейних лікарів у наданні допомоги пацієнтам-ветеранам та учасникам бойових дій.

Запрошуємо Вас взяти участь в тренінгу «Підвищення кваліфікації сімейних лікарів по роботі з пацієнтами-ветеранами», який відбудеться у м. Вінниця, 5, 6 та 7 червня 2024 р.

В межах зазначеної Програми на тренінгу учасникам будуть презентовано матеріали, розроблені ІREX на основі досвіду та досліджень американських колег.

Для проведення тренінгу залучатимуться провідні українські науковці сфери охорони здоров’я.

Програма тренінгу складається з наступних блоків:

1. Характеристика українських ветеранів бойових дій та їхні потреби стосовно здоров’я.
2. Розвиток науково-обгрунтованої системи якісної медичної допомоги ветеранам бойових дій в Україні.
3. Спілкування з пацієнтом – моделювання діалогів/питань, що покращать збір анамнезу та створять сприятливі умови під час прийому.
4. Найчастіші соматичні патології: розбір патологій, на які варто звертати увагу в цій групі пацієнтів, як провести попередній скринінг та що робити далі.
5. Практичні завдання (відпрацювання навичок учасників в проведенні анкетування та роботі за наданими анкетами, розробка планів подальшої спільної роботи тощо).

**Тренінг буде корисним для лікарів первинної ланки, терапевтів, лікарів загальної практики-сімейних лікарів, методистів та викладачів навчальних медичних закладів.

*** Не обов’язково, але бажано мати досвід роботи з пацієнтами-ветеранами та учасниками бойових дій.

Тренінг буде проходити 5, 6 та 7 червня 2024 року.

Витрати на проїзд покриваються організаторами заходу. Проживання учасників не передбачено програмою.

Захід буде проведено у ВетеранХабі.

Реєстрація, лікарів, які бажають взяти участь за посиланням.

В разі виникнення запитань просимо звертатися: zharuk@aph.org.ua

Програма реінтеграції ветеранів реалізується за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (англ. International Research & Exchanges Board, IREX).

Інформаційні партнери проєкту:

Громадська спілка “Твій сімейний лікар”, Ветеран Хаби у містах Київ, Дніпро, Вінниця, Львів HAB | Lviv Habilitation Center

В рамках діяльності Програми реінтеграції ветеранів, яку реалізує Альянс громадського здоров’я за підтримки IREX, створено підбірку матеріалів, які можуть бути корисними для освітнього та професійного розвитку медичних працівників та студентів медичних закладів України. ​

Травматичні ушкодження – розділ містить 7 окремих документів та презентацій, які допоможуть поглибити знання та навички у роботі з ушкодженнями, що виникають в результаті впливу зовнішніх факторів на органи та системи людини. Ви детальніше дізнаєтеся про:

• Невідкладну допомогу при травмі спинного мозку;
• Реабілітацію порушень зору та дисфункції внаслідок черепно-мозкової травми;
• Тяжку черепно-мозкову травму;
• Реабілітацію вестибулярних порушень внаслідок ЧМТ легкого ступеня;
• Проблеми лікування остеомієліту після вогнепальних поранень;
• Клінічну настанову Міністерства у справах ветеранів США та Міністерства оборони США «Лікування та догляд за пацієнтами зі струсом мозку – легкою ЧМТ»
• Менеджмент спастичності у пацієнтів після спинальних травм.

Посилання

Терапія – розділ містить 2 навчальних документа з детальною, покроковою інструкцією надання необхідної медичної допомоги при діагностуванні та лікуванні наступних захворювань:

• Протокол лікування баротравми;
• Настанови з травми спинного мозку. Нейрогенний кишечник.

Посилання

Розлади, пов’язані із застосуванням психоактивних речовин – містить інформацію про проблему та симптоми, які необхідно знати для діагностики розладу.

Посилання

Робота з болем – розділ містить 8 окремих документів та презентацій з детальною, покроковою інструкцією надання необхідної медичної допомоги при діагностуванні та лікуванні наступних захворювань:

• Комплексне лікування болю. Психологія болю;
• Зміни підходів до лікування болю;
• Зміна підходу до лікування хронічного болю. Відхід від лікування опоїдними препаратами;
• Інтервенційне лікування болю;
• Медикаментозна терапія хронічного неракового болю у дорослих;
• Фантомний біль;
• КПТ у лікуванні хронічного болю серед ветеранів;
• Опитувальник тривожності індукованої проблеми.

Посилання

Реабілітація – розділ містить навчальні матеріали для реабілітологів, які працюють з ветеранами, а саме:

• Фізична реабілітація ветеранів;
• Рекреаційна терапія, адаптивні спортивні клініки, вправи і обладнання;
• Оцінка рівня когнітивного функціонування та реабілітація.

Посилання

Психологічні розлади – містить матеріали сучасної нейропсихології, а саме оцінку рівня когнітивного функціонування та реабілітації.

Посилання

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – розділ містить 10 навчальних документів з детальною, покроковою інструкцією надання необхідної медичної допомоги при:

• Розладах свідомості: огляд клінічної картини;
• Короткий виклад рекомендацій щодо оновлення практичних настанов: розлади свідомості;
• Фармакологічний підхід до лікування ПТСР та депресії;
• План безпеки щодо запобігання самогубствам;
• План безпеки пацієнта;
• Шкала оцінки ступеня суїцидальних проявів Колумбійського університету;
• Анкета для комплексної оцінки суїцидальних ризиків (КОСР);
• Інтеграція послуг охорони психічного здоров’я: депресія, суїцид, та первинна медична допомога;
• Психологічні фактори, пов’язані з реабілітацією;
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Посилання

Політравма – розділ містить клінічну постанову ведення пацієнтів з хронічною мультисимптомною хворобою та роль аудіології при політравмі.

Посилання

Неврологічні розлади – містить інформацію для медичних працівників, яка допоможе поглибити знання про лікування розладів нервової системи.

• Клінічна настанова Міністерства у справах ветеранів США та Міністерства оборони США «Лікування та догляд за пацієнтами зі струсом мозку – легкою черепно-мозковою травмою»;
• Клінічна настанова «лікування хронічного безсоння і обструктивного апное сну»;
• Посттравматичний головний біль (ПГБ);
• Невідкладна допомога при травмі спинного мозку.

Посилання

Методичні рекомендації – містить методичні рекомендації щодо роботи з пацієнтами-ветеранами та учасниками бойових дій.

Посилання

Допомога при ампутаціях – розділ містить практичні рекомендації, які будуть корисними при роботі з пацієнтами, які зазнали ампутації, а саме:

• Міждисциплінарне навчання ходьбі з протезом;
• Протезування;
• Догляд за куксою;
• Оцінка досвіду використання протезів;
• Опитувальник мобільності користувачів процесів;
• Комплексна багаторівнева система прогнозування мобільності;
• Тест 2-хвилинної ходьби;
• Тест L для дорослих з ампутаціями нижніх кінцівок;
• TIMED UP & GO (TUG);
• Прогноз мобільності при двобічній ампутації.

Посилання

Допомога після звільнення з полону – розділ містить 5 навчально-методичних документів, які допоможуть у роботі з військовополоненими:

• Довжина теломер і депресія серед КВП: роль суб’єктивного віку;
• Міждисциплінарна клініка для колишніх військовополонених;
• Міжпоколінна передача травми батьків-колишніх військовополонених часів Громадянської війни в США;
• Військовополонений (The Prisoner of War);
• Військовополонені (ВП).

Посилання

Догляд – розділ містить практичні рекомендації для роботи з пацієнтами, які зазнали травматичних ушкоджень або прикуті до ліжка.

• План безпеки пацієнта;
• Критична роль медсестринства в реабілітації пацієнтів, які зазнали травматичних ушкоджень;
• Догляд за пролежнями.

Посилання

Реєстрація для участі у вебінарах

Альянс громадського здоров’я спільно з CoAct раді бути технічними партнерами проекту з гепатиту С на період з 2023 по 2026 рік, що фінансується Unitaid. Цей проект здійснюється в рамках консорціуму під керівництвом Frontline AIDS та спрямований на впровадження інноваційних досліджень щодо моделей лікування гепатиту С на рівні спільнот та послуг з догляду та підтримки в Нігерії.

Проект UNITAID, що буде впроваджуватися в штаті Гомбе за участю НУО DAPHO, має на меті покращення стану здоров’я та забезпечення доступу до якісних медичних послуг для споживачів ін’єкційних наркотиків. За планом, у липні 2024 року 625 осіб отримають шприци з малим мертвим об’ємом, протягом 18 місяців, а з січня 2025 року 2800 осіб будуть протестовані на вірус гепатиту С. Для 250 осіб заплановане надання послуг лікування ВГС противірусними препаратами прямої дії з метою завершення лікування до жовтня 2025 року.

Проект видається дуже своєчасним, оскільки існує спільне занепокоєння щодо розвитку епідемії ВІЛ серед ЛВІН у Нігерії, рівень поширеності ВІЛ-інфекції серед яких за останні 6 років зріс з 3,4% до 11%. Це пов’язано з практикою спільного використання голок (лише 36% респондентів повідомили, що завжди або майже завжди використовували чисту голку під час ін’єкцій протягом останнього місяця), а також низьким рівнем охоплення ЛВІН основними рекомендованими Всесвітньою організацією охорони здоров’я інтервенціями, такими як замісна підтримувальна терапія.

Альянс громадського здоров’я з радістю оголошує про початок реалізації «Програми навчання сімейних лікарів, як взаємодіяти з учасниками бойових дій». Цей проект має на меті допомогти сімейним лікарям надавати кращу медичну допомогу ветеранам, які постраждали внаслідок війни.

“Одним із основних фокусів програм IREX є підтримка ініціатив, спрямованих на покращення послуг для ветеранів та ветеранок. Первинна ланка медичної допомоги є надзвичайно важливою на шляху їхнього фізичного відновлення, тому віримо, що краще розуміння потреб ветеранів та ветеранок з боку сімейних лікарів значно покращить рівень надання послуг”, – говорить Директорка проєктів IREX Уляна Бах.

Ця програма допоможе сімейним лікарям краще зрозуміти унікальні потреби учасників бойових дій та надати їм необхідну медичну підтримку. Цьому слугуватиме впровадження програми навчання медичних працівників, де вони детальніше дізнаються про наслідки найпоширеніших травм та захворювань, пов’язаних з участю у бойових діях у повсякденному житті ветеранів.

“Це важливий крок на шляху до майбутнього відновлення та кращої реінтеграції ветеранів та ветеранок у суспільство та отримання орієнтованої на потреби учасника бойових дій медичної допомоги. Ми плануємо охопити навчанням і кампаніями 15 тис сімейних лікарів і терапевтів, отже, маємо суттєві і амбітні плани. Але чітко усвідомлюємо, що цей напрям роботи потребує подальших суттєвих інвестицій», – зазначає Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Проект передбачає:

• Проведення 3-денних тренінгів у Вінниці, Дніпрі та Києві для підвищення компетенції сімейних лікарів у наданні первинної медичної допомоги ветеранам.
• 15 вебінарів для сімейних лікарів та студентів медичних навчальних закладів.
• Розробку онлайн-курсу з елементами відео для подальшого використання в електронній системі безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я.
• Комунікаційну кампанію для інформування працівників сфери охорони здоров’я про програму та доступні їм ресурси.

Проект «Програма реінтеграції ветеранів: навчання сімейних лікарів, як взаємодіяти з учасниками бойових дій» виконується МБФ «Альянс громадського здоров’я» за підтримки Програми реінтеграції ветеранів, яку  реалізує IREX  за підтримки Державного департаменту США.

Проєкт виконується у партнерстві з ГО «Українська асоціація сімейної медицини», ГС “Твій сімейний лікар”, HAB | Lviv Habilitation Center.

Контакти: Ірина Жарук, zharuk@aph.org.ua, менеджерка проєкту

Додаткова інформація:

• Альянс громадського здоров’я: https://aph.org.ua/en/home/
• IREX: https://www.irex.org/

48-річний Андрій Лемак та його дружина Люба походять з Карпатських гір на заході України. Андрій є бойком – однією з трьох етнічних груп цього регіону. Будівельник за фахом, він приєднався до 24-ї механізованої бригади в лютому 2022 року, щоб воювати. У подружжя троє дітей. Це вже третя реабілітація Андрія.

ТРАВМА

Андрій: “Як тільки я почув, що відбувається, пішов до військкомату. Всі знали, що буде війна. Крім тих, хто не хотів знати, хто закривав очі… Я був на Майдані в лютому 2014 року, коли загинуло стільки людей. Вони кричали зі сцени: Не біжіть, бо буде провокація! А потім хлопців виносили назад як трупи. Ніхто не міг повірити, що таке станеться… І зараз ми не можемо повірити, що стирають з лиця землі Одесу, Суми, Харків. Дніпро, Запоріжжя. Ми не можемо в це повірити, чи не так?

Я був на Донбасі в 2014 і 2015 роках, в Дебальцевому. Але коли захопили Дебальцеве, я був вдома, у нас була ротація. Було Різдво, і наше командування вирішило, що на Водохреща можна їхати додому. Тож 12 січня я поїхав додому. А Дебальцеве почали оточувати 18 січня. До 19 лютого його взяли. Мені дуже пощастило, можна сказати…

На повномасштабній війні я прослужив два місяці. Поранення отримав у квітні 2022 року в Попасній. Прийшов до тями в Умані. А Дніпро, Покровськ – нічого не пам’ятаю, 10 днів був у комі. Я думаю, що мене накачували чимось, тому що я був в Атлантичному океані, я був в Арабських Еміратах, я був в окопах… і 9 травня я почав приходити до тями. Я почав питати: Де я? Що зі мною? Тому що останнє, що я пам’ятаю, – це танкова стрілянина, більше нічого… Були медсестри, лікарі – вони думали, що я все знаю, але я нічого не пам’ятаю. Мені, може, разів десять переказували. Знаю, що у мене було таке видіння… Я бачила себе зверху: Моя рука висіла і була вся чорна. Тому що та сама рука була розірвана. Рука чорна, а черепа не було, тільки білі мізки. І я відчуваю себе – дивіться, моя голова там… Я не міг зрозуміти, що зі мною сталося, чи це був просто сон, чи щось таке. Потім почав розпитувати, і мені пояснили. Потім мене відправили в лікарню до Львова. А потім крапельниці, уколи, уколи, крапельниці…”

Люба: “Знайомі сказали, що Андрій поранений, але не знали, де він знаходиться. Ми самі обдзвонили лікарні і знайшли його. Через чотири дні. У військових був мій номер, але вони нам не повідомляли. Багато хлопців тоді загинуло і було поранено… Він був в Умані, а потім тут, у Львові, і я приїхала до Львова. Йому дали старий телефон, і я йому подзвонила. Він не міг сам підняти трубку, тим більше, що це був звичайний старий телефон, тож хтось відповів йому на дзвінок. Спочатку я не знала, що він буде сліпим. Пізніше лікар сказав мені, що одне око вони видалили відразу. А друге, як вони сказали, було пошкоджене. Я все ще сподівалася, що він зможе бачити, але виявилося, що друге око повністю зруйноване”.

Андрій: “Ми поїхали в Німеччину, в Дрезден, і там сказали, що вибух пошкодив мені задню частину сітківки ока, і вона не відновлюється… Тобто все померло. Зараз у мене дві надії: що технології розвиваються і я матиму штучне електронне око, і що це не буде коштувати півмільйона чи мільйон євро. Якщо це можливо, щоб ми могли собі це дозволити. Це все, на що ми сподіваємося”.

РЕАБІЛІТАЦІЯ

Люба: “Вони знайшли мій номер через волонтерів і зателефонували нам [про реабілітацію]. Перший раз ми одразу погодилися, тому що він взагалі нікуди не ходив. Йому сподобалося, тому що там такі ж хлопці, як і він, і обстановка трохи відрізняється від домашньої. Вони кожного разу потроху нас вчили. Щоразу йому нагадують, нагадують, нагадують, і вже трошки краще. Я йому все повторюю, але у нього пошкоджений мозок, і він забуває… це його короткочасна пам’ять, він може забути. Тому він такий, трохи нервовий. Я йому весь час нагадую, а він дратується. У нього металева пластина, вся передня частина черепа була розтрощена. Іноді він може балакати, як маленька дитина, коли в нього є настрій. Рука теж погано функціонує, вирвало кістку… Йому важко користуватися однією рукою.

Я відпочиваю тут, на цій реабілітації. Вдома – сім’я, рутина, робота, все на мені, а тут я відпочиваю від усього. Трохи розслабляюся раз на рік”.

Андрій: “Треба бути самостійним, самостійно пересуватися, розуміти, що нам потрібно, вчитися жити в тому світі, в який нас закинула доля. Треба виживати. Тренери тут нам допомагають… Нові люди, новий досвід, нові навички. Ти не хочеш бути десь на самоті, ти шукаєш нових вражень. Я багато чого не знав. Це нецікаво, поки не втратиш зір. Наприклад, орієнтація – раніше я не розумів, ніколи не цікавився і не думав про це. Сімейні проблеми, як заробити гроші, куди піти…. і тут ти стикаєшся з тим, що ти не бачиш. Для мене першим враженням було, що це тимчасово, скоро закінчиться. Але це не закінчилося за два роки, і це не закінчиться. Ці люди нам показують, розповідають. Треба шукати нові стимули. Нові інтереси. Треба жити. Бог врятував мені життя, у мене ще є діти – треба жити”.

НАЗАД У СУСПІЛЬСТВО

Андрій: “У нас двоє хлопців і дівчина. Найстаршому 21 рік. Другому – 18, він навчається у Львівській політехніці. А донька ще вчиться в школі…. Старший навчається у Харківському військовому інституті, але зараз він на Західній Україні. У вересні 2021 року поїхав служити в Київський інститут оборони імені Черняховського, а в лютому 2022 року прийшли наші “брати по духу”. Наші “визволителі”. Він воював прямо там, у Києві. У нього нерозпізнана контузія – одна контузія вже навіть не вважається пораненням, треба мінімум дві. Це була трагедія і для моєї дружини, і для сина, і для чоловіка одночасно…

Ми живемо в селі, в перших горах Карпат. На річці Дністер. Я трохи гуляю, якщо є з ким гуляти”.

Люба: “Йому трохи важко ходити вдома, бо у нас ґрунтові дороги. Але він може орієнтуватися по землі, по траві. І пам’ятає, що де знаходиться. Він може сам піти в магазин, може піти в гості до друзів. Там є маленький місток, і він навіть може перейти через нього по пам’яті. Одного разу ми їхали з ним кудись, і я не знала дороги. Він сказав мені по пам’яті, де вийти, який будинок, який поворот. Він говорив, а я очима: так ми і доїхали до місця. Він пам’ятає все, що було дуже давно. А те, що сталося зараз, його короткочасна пам’ять, він може втратити.

Я ніколи раніше не стикалася з незрячими людьми. І це було так важко. Я навіть заплакала, я не знала, що з ним робити. Мені здавалося, що я добре пояснюю, як кудись йти, але для нього це все було неправильно. І він був такий тривожний і дратівливий, і я теж. Потрібні були місяці, щоб звикнути, як справлятися з такою людиною. Зараз ми вже звикли, вже жартуємо: Що, не скажеш, куди їдеш? Він каже, що йде до сусіда. Він іде вздовж паркану і знає, куди повернути. Я кажу: Що ти казав, що не бачиш? Та ти все бачиш! Так ми жартуємо.

Для мене немає нічого складного, бо я бачу. Але для нього… Ну, іноді він думає, що йому важко. Але він все може. Він такий впертий.

Наше село маленьке, але багато чоловіків служать в армії. Вони приходять до нас, ті, що служать. І Андрій їх заспокоює, що все буде добре. Що все добре. Він завжди каже, що все буде добре. Він позитивна людина, жартує, розповідає анекдоти. А ще каже, що йому пощастило. Що є хлопці, яким гірше. Він каже, що йому пощастило”.

Як війна надихає жінок реалізовуватися у гуманітарній сфері

Напередодні 8 Березня – Дня боротьби за права жінок – ми хочемо підтримати українських жінок, які під час цієї руйнівної війни почали впроваджувати зміни в Україні та стали її міцним тилом.
Успішні жінки завжди надихають: вони впевнені в собі, сильні та незалежні. Щодня ми бачимо їх навколо нас, таких тендітних і неповторних, тих, які зараз творять новітню історію. Провівши опитування серед партнерських НУО, які працюють з Альянсом у гуманітарній сфері, ми побачили, що ця сфера має дійсно жіноче обличчя: 72% працівників таких організацій – це жінки і тільки 28% – чоловіки. І сьогодні, ми хочемо познайомити вас з маленькою частинкою цих надзвичайних українок, які працюють в гуманітарній сфері з великим натхненням і любов’ю, поєднуючи кар’єру та власне життя.

Анастасія Дьячковська, координаторка проєктів ГО «Альтернатива», Одеський регіон.

Я зацікавилася гуманітарною сферою, коли у 2018 році почала волонтерити у громадській організації. На той час я здобувала вищу освіту, але для себе зрозуміла, що мені до душі – соціальна робота. І я поступово почала включатися в діяльність: у 2022 році мене залучили у гуманітарний проєкт, а в 2023 довірили важливу місію – я стала координатором проекту та регіональним фасилітатором ініціативних груп, які працювали в Одеському регіоні.
Під час роботи фасилітатором я познайомилася з багатьма волонтерами і разом ми створили ініціативну групу «Багатодітні матусі». Це досить яскравий приклад гуртування внутрішньо-переміщених осіб з багатьох регіонів України. Розуміючи те, що в Одесі багатодітним жінкам дуже складно знайти роботу, вони згуртувалися і створили дитячий центр, де можуть перебувати їхні діти у робочий час. Наразі там знаходиться близько 50 діток різного віку. Для багатьох жінок-ВПО це вихід зі складної ситуації, бо тепер вони мають змогу працювати і забезпечувати першочергові потреби. У центрі проводяться освітні заходи, майстер-класи,заняття з підготовки до школи – і все це забезпечується власними силами цих жінок.
На жаль, в Одеському регіоні продовжуються активні бойові дії, ситуація з обстрілами є досить нестабільною, більшість чоловіків або пішли на фронт, або змінили місце проживання через активну мобілізацію. Тому в часи війни, жінки почали брати на себе чоловічі обов’язки, виконувати чоловічу роботу. Наприклад, в нашій організації «Альтернатива» зараз працює тільки один чоловік, всі інші співробітники – це жінки. І ми, жінки, в тому числі займаємося і важкою фізичною працею, такою як, наприклад, роздача продуктових наборів. Але ми це робимо із задоволенням, бо розуміємо, що для Одещини гуманітарна діяльність є надзвичайно необхідною, тому що у 2024 році дуже скоротилося фінансування і грошей не вистачає на забезпечення першочергових потреб мешканців регіону. Зараз у нас з керівником організації є ідея, яку хочемо реалізувати – це відкриття кухні для людей, які не мають коштів на харчування чи не мають змоги готувати їжу.
Щодо мене особисто, я дуже надихаюся допомагаючи людям. Коли я бачу людей, які до нас приходять за гуманітарною допомогою, за продуктовими наборами зі своїми сім’ями, маленькими дітьми – які вони вдячні і на скільки їм це потрібно – я розумію, що ми робимо дуже важливу роботу. Подивившись у їхні щасливі очі розумієш, що ти у правильному місці і повинен займатися тим, чим ти займаєшся!

Вікторія Бобринок, директорка шелтеру “Безпечне місце”, м. Львів
З початком війни я, як і багато українців, вимушена була покинути домівку через окупацію мого міста та набула статус переселенки. Я особисто на собі відчула всі негаразди, всю біль, яку переживають переселенці: починаючи від психологічного травмування та закінчуючи роздумами, де далі жити та чим годувати дітей. Коли ми з дітьми приїхали до Львова, на вокзалі нам запропонували тимчасово поселитися у приміщенні школи, де потрібно було спати на карематах у спортзалі. Мені, як самодостатній людині, це було дуже важко прийняти, бо я переживала за своє психологічне здоров’я та здоров’я дітей. Я знайшла для нас житло, але в голові засіла думка, як нам (переселенцям) зараз важко, ми викинуті із життя і потрібно щось терміново робити, щоб допомагати. До війни, у своїй громаді, я очолювала декілька ОСББ, працювала директоркою школи і була депутаткою місцевої ради – у мене активна життєва позиція. Саме ці організаторські здібності і запал допомогли мені на новому місці: спершу я створила спільноту «Токмак у Львові», а згодом, коли ми з Альянсом знайшли один одного, очолила шелтер «Безпечне місце».
На той час гострою була необхідність створити прихисток з відповідними умовами для ВПО. І у найкоротші терміни, у центрі Львова, було відкрито шелтер з нормальними меблями, ортопедичними матрацами, білосніжною постільною білизною і купою вбиралень. Ми створили не лише комфортні умови для перебування людей у прихистку, а й забезпечили широким спектром дуже важливих послуг, таких як: психологічна та юридична підтримка, допомога соціального працівника у пошуках житла, інформаційні та просвітницькі заходи і майстер-класи задля швидшої соціалізації і інтеграції ВПО у нове життя.
За час діяльності шелтеру ми започаткували дитячий табір «Безпечне місце», який орієнтований на діточок з прифронтової зони. Також у нас функціонує Хаб соціальної допомоги і табір майбутніх професій з ІТ-напрямку. Зараз я маю ще одну ідею, яку планую реалізувати – започаткувати школу професій медичної сфери. Це дуже важливий напрямок і я хочу, щоб наші діти мали змогу пройти не лише навчання, а й ближче познайомилися з професією відвідуючи різноманітні зустрічі та екскурсії у медичних закладах.
Колектив нашого шелтеру складається на 100% з жінок-ВПО і, на жаль, в усіх нас власне житло знаходиться в окупації. І як би важко нам не було, виконуючи і чоловічу і жіночу роботу, ми знаємо, що тут ми на своєму місці, це наше покликання. Коли тобі подобається те, чим ти займаєшся, починаєш ініціювати зміни, «запалюєшся» ідеями, весь час намагаєшся щось покращувати, і чим більше робиш тим більше маєш ресурсу зробити ще. Найкращою подякою для мене є оті усмішки від людей, коли вони вже облаштувалися і пишуть тобі «дякую, що ви дали нам друге життя». Це дуже надихає і надає сил!

Катерина Горбик, волонтерка, координаторка гуманітарних проєктів “Пліч-о-пліч” та “Соціальний гардероб”, м. Полтава
З самого початку війни я зрозуміла, що окрім своєї основної роботи буду приділяти дуже багато часу гуманітарній сфері. Коли прийшло розуміння того, що війна затягнеться, мені хотілося підтримати людей, більше допомагати. І ми, разом із командою волонтерів, ініціювали створення соціального гардеробу. Це наш особистий, маленький внесок, який став важливим та дуже необхідним для мешканців регіону.
За підтримки донорів, ми отримуємо одяг, гігієнічні товари та товари для дітей з-за кордону. Спершу цю допомогу ми розповсюджували у громадах, але згодом виникла ідея це структурувати та дати можливість більшій кількості людей отримати дані послуги. Потреба в речах була і вона нікуди не дівається. І перед початком осінньо-зимового сезону ми розуміли, що люди будуть приходити, тому заздалегідь почали готуватися до ще однієї важкої осені та зими. У приміщенні одного зі складів було організовано роботу соціального хабу таким чином, щоб люди, які будуть сюди приходити за речами, могли спокійно обирати, що їм потрібно, уникаючи черг і натовпу. Для нас було дуже важливим створити комфортні умови для клієнтів, в першу чергу для матерів з маленькими дітьми та людей з інвалідністю.
Всі хто дотичний до роботи соціального гардеробу займаються ним на волонтерських засадах, у вільний від роботи час. В сучасних реаліях, коли чоловіки вимушені були стати на захист країни, жінки взяли на себе керівну роль і виконують багато чоловічої роботи, такої як, наприклад, розвантаження машин з гуманітарною допомогою. Наразі, нашою «жіночою» командою було розповсюджено понад 180 тон гуманітарної допомоги. Починаючи з червня 2023 року, за 7 місяців роботи соціального гардеробу, допомогу отримали 1370 осіб з різних категорій населення: ВПО, місцеві жителі, сім’ї військовослужбовців, люди з інвалідністю, інші вразливі категорії. Зараз, в холодну пору року, люди особливо вдячні за постільну білизну, подушки та ковдри. У них дійсно немає на чому спати, не вистачає звичайних базових речей. Приходить багато вагітних жінок, які беруть одяг і необхідні речі для своїх майбутніх діток. Соціальний гардероб – це не одноразова допомога, нею можна користуватися раз на місяць. Такий термін довелося встановити через великий попит, ми хочемо допомогти всім, але всі наші клієнти мають бути в рівних умовах.
Зараз мене дуже надихає моя робота, бо коли ти щось робиш для інших, з’являється відчуття тепла всередині. Ми – жінки – дуже емпатичні, і я розумію, що мені не можна зупинятися. Коли бачиш людей, які втратили свої домівки, рідних, своє звичне життя – я всіма силами намагаюся їм допомогти, нерідко вкладаючи при цьому власний ресурс. Але можу сказати відверто: ні секунди не сумнівалась, що я на своєму місці!

Команда «Альянсу громадського здоров’я» впродовж 23 років допомагає отримувати доступ до профілактики, діагностики та лікування ВІЛ, гепатитів, туберкульозу, захищає права людей та надає гуманітарну підтримку. Після початку повномасштабного вторгнення, фонд відгукнувся на потреби українців широким колом гуманітарних ініціатив. У перші місяці війни разом з понад 100 регіональними партнерами в Україні Альянс розгорнув гуманітарну діяльність в усіх областях на підконтрольній території країні і за короткий час став експертом у цій сфері, залучивши понад 70 мільйонів гривень на потреби звичайних людей, які найбільш потерпають від війни. Евакуація, гуманітарна допомога, продукти харчування, основні медичні послуги, доставка медикаментів та діагностика, підтримка психічного здоров’я, обігрів, безперебійне живлення, притулки та житло для внутрішньо переміщених осіб, постійна правозахисна підтримка через механізм REAct, онлайн-підтримка (24/7) через HelpNOW для українських біженців у 51 країнах світу стали доступними завдяки реалізації гуманітарних ініціатив Альянсу.

Додаткова інформація:
1975 року в ООН офіційно оголосили святкувати Міжнародний жіночий день або День боротьби за права жінок – 8 березня. Жіночий день у всьому світі відзначається різними способами: у деяких країнах на рівні державного свята, в інших – соціально чи місцево. ООН відзначає дату у зв’язку з темою прав жінок. У деяких частинах світу МЖД досі відображає своє політичне походження, відзначаючись протестами та закликами до радикальних змін; в інших же, особливо на Заході, воно в основному соціокультурне і зосереджене на святкуванні жіночості.