Український цифровий помічник TWIIN презентовано на міжнародній конференції IAS 2025, яка відбулася 13–17 липня в Кігалі, Руанди.

Експозиція TWIIN була представлена в зоні poster exhibition, де учасники конференції з усього світу мали змогу поспілкуватися з онлайн-консультантами та отримати додаткову інформацію від координаторки проєкту в Альянсі громадського здоров’я — Марії Малахової.

У рамках сесії Harnessing technology: Digital health applications на конференції IAS Conference on HIV Science, Марія Малахова — програмна менеджерка інноваційних та діджитал-проєктів Альянсу громадського здоров’я — представила цифровий сервіс TWIIN.

TWIIN — це інноваційний голосовий і текстовий асистент на основі штучного інтелекту, який працює 24/7. Сервіс надає підтримку з питань ВІЛ, ІПСШ, психічного здоров’я, безпечного вживання, прав людини та навігації по сервісах. Його особливість — мультиканальна доступність: вебсайт, мобільні застосунки, API-інтеграції, інтерактивні панелі, а також можливість як вільного чату, так і структурованих сценаріїв.

У своїй презентації Марія Малахова акцентувала на:

– доказах ефективності Embodied Conversational Agents у зміні поведінки;

– першому досвіді реалізації TWIIN в Україні та залученні понад 7000 користувачів;

– високому рівні прийнятності серед спільнот, особливо в умовах стигми, міграції та обмеженого доступу до медичних послуг;

– стратегічних планах масштабування TWIIN у країни СЄЦА з адаптацією до мовних і сервісних реалій кожної країни.

IAS Conference on HIV Science — найбільша у світі наукова платформа, яка об’єднує науку, політику та практику задля посилення глобальної відповіді на ВІЛ.

Презентація TWIIN стала прикладом того, як технології, розроблені в Україні, можуть масштабуватися як частина міжнародної відповіді на виклики у сфері здоров’я.

Андрій Клепіков, виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я, виступив на міжнародній конференції IAS 2025 у спеціальній сесії, присвяченій викликам у сфері охорони здоров’я під час збройних конфліктів.

У своїй презентації він наголосив: попри повномасштабну війну, Україна демонструє приклад стійкості та ефективної відповіді на епідемію ВІЛ, зберігаючи контроль над ситуацією та забезпечуючи доступ до профілактики й лікування, зокрема для внутрішньо переміщених осіб та біженців.

Фактори успіху України у боротьбі з ВІЛ в умовах війни:

• Співпраця громад, громадянського суспільства, медичних фахівців, міжнародних організацій, донорів і державних структур
• Сприятливі політики щодо ключових груп і мігрантів
• Гнучкість та оперативна адаптація послуг — мобільні команди й цифрові рішення
• Урахування базових гуманітарних потреб
• Доступ до інновацій, зокрема довгодіючих препаратів

Ключовий висновок презентації:

Попри виклики війни, Україна демонструє стійку та ефективну відповідь на епідемію ВІЛ, утримуючи її під контролем і подаючи приклад іншим країнам Східної Європи та Центральної Азії.

Подальші пріоритети:

– Дослідження впливу війни на психічне здоров’я.

– Адвокація міжнародного фінансування для збереження програм у сфері ВІЛ/СНІДу.

– Адвокація доступу до LENACAPAVIR — критично важливого довгодіючого препарату для України під час війни та відновлення.

ЮНЕЙДС оприлюднила новий звіт, який показує: незважаючи на кризу, регіон має інструменти для прориву — якщо діяти разом

15 липня 2025 року Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) представила глобальний звіт «СНІД, криза і сила перетворень», який підкреслює невтішні тенденції у Східній Європі та Центральній Азії (ВЕЦА). Це єдиний регіон у світі, де з 2010 року зафіксовано зростання кількості нових випадків ВІЛ та збільшення смертності від СНІДу.

Ключові дані по регіону ВЕЦА:

• Кількість нових випадків ВІЛ продовжує зростати — з 2010 року зросла на 7%
• Смертність від СНІДу зросла на 48%
• Кількість людей, які живуть з ВІЛ — 2,1 мільйона осіб

Експерти ЮНЕЙДС підкреслюють, що регіон стикається з серйозними структурними бар’єрами: стигма щодо ключових груп, політичні обмеження для НУО та скорочення зовнішньої підтримки підривають зусилля з профілактики та лікування ВІЛ.

Профілактика в кризі — але організації громадянського суспільства не здаються
Профілактика ВІЛ у регіоні ВЕЦА перебуває у стані глибокої кризи. Рівень охоплення ключових груп залишається критично низьким, а кількість нових випадків інфекції продовжує зростати.

Навіть базові послуги з профілактики ВІЛ, такі як пероральна доконтактна профілактика (ДКП), досі не охоплюють усіх, хто цього потребує, що підкреслює масштаб наявного розриву між доступом і цілями.

У 34 країнах Європи та Центральної Азії, які надали дані, щонайменше один раз за останні 12 місяців ДКП отримали 284 846 осіб. Це далеко від регіональної цілі — забезпечити доступ до ДКП для 500 000 людей на рік до 2025 року.

“Це ефективний і зручний засіб профілактики, який не потребує щоденного прийому. Але, на жаль, жодна країна СЄЦА не була включена в глобальну ініціативу Глобального фонду з впровадження ленакапавіру. Я закликаю Глобальний фонд включити наш регіон – ми не повинні залишатися осторонь глобального прогресу.

Я також хочу підкреслити важливість розширення доступу до більш зручних форм опіоїдної агоністичної терапії (ОАТ), таких як депо-бупренорфін з пролонгованим вивільненням – щомісячна ін’єкція. Ці підходи є життєво важливими в країнах СЄЦА, де доступ до ЗПТ, яку можна отримати вдома, дуже обмежений.

Такі ініціативи, як регіональний проект iSoS, демонструють, що інновації, партнерство та залучення спільнот є ключовими для побудови стійкої та ефективної відповіді”, – зазначила Тетяна Дешко, директорка Міжнародних програм Альянсу громадського здоров’я.

Коментуючи дискусію, регіональний директор ЮНЕЙДС Емон Мерфі підкреслив, що попри кризу, регіон перебуває на переломному етапі, коли важливі саме дії:

«Відповідь на ВІЛ у регіоні ВЕЦА на межі поворотного моменту. Так, ми стикаємося із серйозними викликами: скороченням фінансування, реструктуризацією офісів, зміною пріоритетів донорів. Але у нас є можливість діяти — і ми повинні зосередитись саме на можливостях».

Він зазначив, що ЮНЕЙДС продовжує боротьбу за збереження присутності в регіоні та видимості Східної Європи та Центральної Азії як окремого напряму роботи. Також, за його словами, лише спільні зусилля, включаючи активну участь громадянського суспільства, допоможуть зберегти сталість реагування. Це не лише завдання ЮНЕЙДС. Необхідно діяти разом. Громадянське суспільство, регіональні мережі — усі відіграють ключову роль.

Голоси спільнот звучать голосно — попри виклики
Виступаючи на презентації звіту, Олексій Лахов, виконавчий директор ЄвроЕНПУД, нагадав про ключовий документ «Розриваючи ланцюги: підтримка лідерства спільнот і прав людини для сталого реагування на ВІЛ», підготовлений делегацією НУО при Раді ЮНЕЙДС у 2024 році. За його словами:

«У цьому маніфесті чітко зазначено: без участі спільнот не може бути сталого прогресу. І навіть попри скорочення фінансування, збройні конфлікти та зростання тиску на громадянське суспільство, спільноти не здаються.

Організації громадянського суспільства продовжують працювати й надавати тисячі консультацій, у Казахстані та Україні налагоджено онлайн-роботу, а в рамках ініціативи UNITAID в Вірменії, Грузії, Киргизстані та Україні спільноти беруть участь у розробці сервісів — від шприців з низьким мертвим об’ємом до впровадження пролонгованого бупренорфіну.

Освітні платформи, такі як HIV Justice Academy, та моніторинг закупівель АРВ-препаратів — усе це приклади ефективного лідерства. Але ці ініціативи потребують трьох умов: свободи від репресій, стабільного фінансування та рівноправної участі в ухваленні рішень».

Фінансування: ресурси є, але вони нерівномірні та нестабільні
Попри значні інвестиції в антиретровірусну терапію (АРТ), поточне фінансування в регіоні дозволить забезпечити лікуванням лише 60% діагностованих людей з ВІЛ до 2030 року. Навіть при оптимізації витрат охоплення не перевищить 80%.

Витрати на АРТ різняться в рази — від $120 у Вірменії до $6778 у Сербії на рік на одного пацієнта. При цьому більшість країн фінансують терапію за рахунок внутрішніх джерел, але профілактика, робота з ключовими групами і підходи, засновані на правах людини, залишаються майже повністю залежними від міжнародних донорів.

ЮНЕЙДС закликає:

• розширювати внутрішнє фінансування,
• розробляти сталі національні плани,
• забезпечувати участь спільнот і захист їхніх прав.

Цифрові технології як фактор сталості
В умовах стрімкого скорочення міжнародного фінансування країни ВЕЦА змушені шукати нові підходи до забезпечення сталості ВІЛ-програм. Проєкт iSoS демонструє, як інновації можуть стати реальним інструментом переходу від традиційної донорської залежності до більш сталих і прозорих моделей.

«Скорочення міжнародної підтримки вимагає термінових рішень. У цьому контексті заходи, що впроваджуються в рамках проєкту iSoS, надають своєчасну та практичну відповідь, допомагаючи країнам регіону ВЕЦА переходити до більш сталих ВІЛ-програм, ефективно поєднуючи технології Web3 та Web2.

Використовуючи інструменти Web3 та штучний інтелект, ініціатива сприяє відходу від традиційної залежності від донорів у бік інноваційних, прозорих і орієнтованих на спільноти моделей фінансування, які органічно інтегруються з існуючою інфраструктурою Web2», — наголосила Кеті Кобіашвілі, керівниця проєкту SEH.

За її словами, до завершення проєкту очікується:

• успішна інтеграція й пілотування ІІ-інструментів, які забезпечать безперервність надання послуг і доступ до необхідної допомоги, особливо в умовах кризи;
• підвищення цифрової грамотності та стійкості громадянського суспільства, яке зможе ефективніше використовувати можливості Web3 для мобілізації ресурсів;
• формування нових, більш справедливих, підзвітних і сталих систем охорони здоров’я, які краще відповідатимуть на запити спільнот.

«Це усвідомлена інтеграція систем громадського здоров’я, вкорінених у Web2, з новими можливостями Web3. Такий підхід відкриває унікальні можливості для побудови більш справедливих і сталих систем, здатних зберігати ефективність навіть в умовах криз», — додала вона.

Запис прямої трансляції

25 червня 2025 року Андрій Клепіков, Виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я, виступив із потужною промовою на засіданні Комітету Європейського Парламенту з питань громадського здоров’я (Комітет SANT).

Він представив аналітичний звіт «Роль ЄС у подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні» та виклав ключові політичні рекомендації. Цей звіт підкреслює, як ЄС може підтримати боротьбу з цими захворюваннями та інтегрувати ці зусилля в процес вступу України до ЄС.

Звіт був підготовлений у контексті повномасштабної війни в Україні, коли національна система охорони здоров’я, попри величезні виклики, продовжує підтримувати контроль над епідеміями ВІЛ та туберкульозу. У його виступі було наголошено на ключовій ролі фінансування з боку Європейського Союзу, зокрема через Глобальний фонд, який є основним механізмом підтримки реагування на ВІЛ/ТБ в Україні.

У своїй промові він також поділився досвідом:

• Того, як Україна продовжує контролювати ВІЛ та туберкульоз, незважаючи на повномасштабну війну.
• Інноваційних підходів, таких як мобільні клініки, цифровий консультант TWIIN на основі ШІ, та Help24 Telehealth — інноваційна телемедична платформа, розроблена в рамках Національної стратегії телемедицини України для розширення доступу до послуг з ВІЛ, ІПСШ та психічного здоров’я для постраждалих від війни та вразливих груп населення.
• Важливої роботи з вразливими групами населення, включаючи ключові групи ризику в контексті ВІЛ/СНІДу, внутрішньо переміщених осіб та інших.

Андрій Клепіков закликав Європейську Комісію та всі інституції ЄС продовжувати та посилювати свою підтримку — включаючи внесок у розмірі 800 мільйонів євро на 8-е поповнення Глобального фонду — щоб забезпечити продовження життєво важливих медичних послуг в Україні та встановити нові стандарти для глобальної громадської охорони здоров’я.

Міжнародний благодійний фонд «Альянс громадського здоров’я» висловлює щиру подяку членам Комітету SANT Європейського Парламенту: Вітенісу Андрюкайтісу, Адаму Ярубасу, Тіллі Метц, Романі Єркович та Стіне Боссе — за їхню підтримку, увагу до України та активну залученість.

Ми також дякуємо всім партнерам, які долучилися до підготовки звіту: Aidsfonds, Friends of the Global Fund Europe, Центр громадського здоров’я України та іншим організаціям громадянського суспільства з України та Європи.

Знайдіть всю інформацію на сайті Європейського Парламенту: https://lnkd.in/eqt7P74e

Альянс продовжує активно допомагати українцям, відгукуючись на їхні потреби широким спектром гуманітарних ініціатив. Вже четвертий рік поспіль, за вагомої фінансової та технічної підтримки Christian Aid і Шведської церкви, вдалося реалізувати 620 міні проєктів, які націлені на вирішення нагальних потреб територіальних громад і окремих домогосподарств.

Завдяки участі у конкурсі міні грантів, ініціативні групи спільнот отримують фінансування на реалізацію міні проєктів, які є актуальними і для ВПО і для «приймаючих» громад в конкретних регіонах. За грантові гроші здійснюються ремонти приміщень, облаштовуються бомбосховища, дитячі майданчики, приміщення для роботи гуртків, закуповується необхідне обладнання тощо. Також, проводяться різноманітні освітні, корекційні і реабілітаційні заходи.

Вікторія Мартіросова, менеджерка програм МБФ «Альянс громадського здоров’я» розповіла про реалізацію нового етапу проєкту «Підтримка ініціатив спільнот в Україні» та нові підходи у роботі із залученням регіональних фасилітаторів.

Даний етап реалізації проєкту триватиме з лютого по вересень 2025 року і, на відміну від попередніх етапів, інновацією стало поглиблення діяльності у спеціально відібраних віддалених територіальних громадах. Провівши аналіз ситуації на прифронтових територіях, було вирішено зосередити діяльність у територіальних об’єднаних громадах шести регіонів: Запорізька, Донецька, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Полтавська області та місто Краматорськ. Ми хотіли, щоб якнайбільше людей змогли взяти участь у конкурсі. Для цього оголошення про відкритий конкурс широко розповсюджувалися серед населення громад та місцевих органів влади. Також з громадами і ініціативними групами дуже активно працювали регіональні фасилітатори Альянсу – розповідали про конкурс, міні-гранти тощо. І нам вдалося залучити багато охочих – 76 конкурсних заявок було отримано, серед яких обрано 55 переможців. Вартість впровадження одного міні проєкту становить, в середньому, 200 000 грн, загальна сума грантів – 10 мільйонів гривень.

Ініціативні групи подавали на конкурс ті заявки, які наразі є найпріоритетнішими у їхній громаді. Для того, щоб відбір був об’єктивним, він проходив у два етапи. Перший етап відбору проходив на рівні конкретних громад, де було створено конкурсні комісії. Ці комісії розглядали заявки зі свого регіону та обирали переможців за певною кількістю балів. Після розгляду регіональними комісіями, переможців визначала і Національна комісія Альянсу, яка також розглянула всі 76 заявок, але вже з помітками, які ініціативи перемогли у регіонах.

При обранні переможців, члени конкурсних комісій звертали увагу, на такі фактори:

– щоб це була велика територіальна громада, де проживають ВПО,

– місцева влада йшла на зустріч реалізації ініціатив,

– були активні люди, волонтери, які зацікавлені у покращенні життя громади, оскільки вперше за всю історію впровадження міні грантів Альянс використав новий підхід – реалізувати одразу декілька ініціатив на території однієї громади.

«Особливістю цього етапу проєкту є те, що в територіальній громаді можуть реалізовуватися одразу кілька різних міні проєктів різними ініціативними групами. Це є першим таким досвідом Альянсу і дуже цікаво буде подивитися, як працює цей підхід, якою буде його ефективність», – розповіла Вікторія Мартіросова.

Фасилітатори – рушійна сила проєкту

Для того щоб більше заглиблюватися у громади, особливо сільські, існує необхідність залучити регіонального «куратора», який був би місцевим мешканцем, «був у полі» в той момент, коли це необхідно.

Фасилітатор – це людина, яка безпосередньо спілкується з ініціативними групами та допомагає їм на всіх етапах реалізації проєкту: у написанні грантових заявок, реалізації проєкту, підготовці звітної документації тощо. Фасилітатори є рушійною силою та помічниками для ініціативних груп, а також своєрідними посередниками між Альянсом і громадами. Вони з самого початку проєкту працювали в громадах: знайомилися з керівництвом, мешканцями, ініціативними групами, допомагали формувати регіональні конкурсні комісії, були секретарями цих комісій і допомагали Альянсу з усім документообігом. Залученість фасилітаторів на всіх етапах дуже допомагає самим громадам, бо навчає та підтримує їх на всіх етапах роботи.

«З початку війни я працюю в гуманітарних проєктах, зараз працюю у напрямку реалізації міні грантів. Що мене надихає у цій роботі? – Звісно це люди, які мене оточують, люди, яким потрібна допомога. Коли ти розумієш, що можеш допомогти та вже маєш певний досвід у цьому – хочеться поділитися цим і надихнути інших», – розповідає Катерина Горбик, фасилітаторка у Полтавському регіоні. – «Я розумію, що саме завдяки таким проєктам, які підтримують міні гранти, розбудовуються маленькі громади, які вже зневірилися і не чекають на допомогу. Це дуже класно, що ми маємо можливість так допомагати!».

Катерина Горбик, фасилітаторка у Полтавському регіоні, поділилася особливостями роботи та складностями у співпраці з віддаленими громадами.

Коли я дізналася, що вже є громади, з якими можна працювати, то одразу розпочала комунікацію з головами територіальних громад, бо вони, як ніхто, знають про потреби своїх мешканців. Ми домовилися про зустрічі, щоб спочатку просто познайомитися, зрозуміти запити та проблеми. Потім у нас були робочі зустрічі спрямовані на навчання небайдужих людей, які б хотіли долучитися до написання грантових заявок. Саме це і стало етапом формування ініціативних груп у громаді. Після оголошення переможців ми, фасилітатори, постійно перебуваємо з ними на зв’язку, оскільки надаємо консультаційні послуги стосовно робочих процесів: закупівель, реалізації активностей, публікацій щодо міні-проєкту тощо. Класно те, що в маленьких територіальних громадах люди хочуть чути тебе і коли ти їм щось радиш, вони дослухаються до цього.

Зараз у нас проходять «експериментальні навчання» на базі територіальних громада бо міні проекту – це такий аналіз реалізації міні проектів на практиці, під час якого обговорюється, що вже зроблено, які проблеми виникають, що можна покращити та майбутні плани. Тому ми виїжджаємо у громади, збираємо зустрічі, проводимо бурхливі та цікаві обговорення. Важко прокладати маршрути відвідувань громад, тому що ми працюємо у віддалених територіальних громадах, куди потрібно добиратися 2-3 години. Всі ці громади знаходяться за межами Полтавської громади, в тих містечках, селах, які дійсно віддалені логістично і майже не мають доступу для отримання донорського фінансування. Але ми це робимо, тому що такі візити, зустрічі, обговорення є запорукою, того що ініціативні групи, набуваючи знання, навички та позитивний досвід впровадження міні-проектів, будуть рухатися далі і виконувати більші проекти.

Викликами для мене є те, що:

– треба вчитися працювати з людьми у громаді, які зазвичай не знають, як організувати всі робочі процеси,

– на фасилітатора лягає така велика відповідальність, бо від нашої роботи залежить реалізація проєктів.

Альянс допомагає фасилітаторам на цьому складному шляху проводячи регулярні робочі зустрічі, тематичні навчання, консультації та обмін досвідом в рамках діяльності Платформи практиків підходу «Підтримка ініціатив громад».

Про проміжні результати реалізації проєктів читайте на нашій сторінці у Фейсбук. Діяльність проводиться в рамках проєкту «Підтримка ініціатив спільнот в Україні», що впроваджується МБФ «Альянс громадського здоров’я» за фінансової та технічної підтримки Шведської церкви і Christian Aid.Новий досвід реалізації міні проєктів: 10 мільйонів гривень на впровадження 55 ініціатив у 6 регіонах України

Альянс продовжує активно допомагати українцям, відгукуючись на їхні потреби широким спектром гуманітарних ініціатив. Вже четвертий рік поспіль, за вагомої фінансової та технічної підтримки Christian Aid і Шведської церкви, вдалося реалізувати 620 міні проєктів, які націлені на вирішення нагальних потреб територіальних громад і окремих домогосподарств.

Завдяки участі у конкурсі міні грантів, ініціативні групи спільнот отримують фінансування на реалізацію міні проєктів, які є актуальними і для ВПО і для «приймаючих» громад в конкретних регіонах. За грантові гроші здійснюються ремонти приміщень, облаштовуються бомбосховища, дитячі майданчики, приміщення для роботи гуртків, закуповується необхідне обладнання тощо. Також, проводяться різноманітні освітні, корекційні і реабілітаційні заходи.

Вікторія Мартіросова, менеджерка програм МБФ «Альянс громадського здоров’я» розповіла про реалізацію нового етапу проєкту «Підтримка ініціатив спільнот в Україні» та нові підходи у роботі із залученням регіональних фасилітаторів.

Даний етап реалізації проєкту триватиме з лютого по вересень 2025 року і, на відміну від попередніх етапів, інновацією стало поглиблення діяльності у спеціально відібраних віддалених територіальних громадах. Провівши аналіз ситуації на прифронтових територіях, було вирішено зосередити діяльність у територіальних об’єднаних громадах шести регіонів: Запорізька, Донецька, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Полтавська області та місто Краматорськ. Ми хотіли, щоб якнайбільше людей змогли взяти участь у конкурсі. Для цього оголошення про відкритий конкурс широко розповсюджувалися серед населення громад та місцевих органів влади. Також з громадами і ініціативними групами дуже активно працювали регіональні фасилітатори Альянсу – розповідали про конкурс, міні-гранти тощо. І нам вдалося залучити багато охочих – 76 конкурсних заявок було отримано, серед яких обрано 55 переможців. Вартість впровадження одного міні проєкту становить, в середньому, 200 000 грн, загальна сума грантів – 10 мільйонів гривень.

Ініціативні групи подавали на конкурс ті заявки, які наразі є найпріоритетнішими у їхній громаді. Для того, щоб відбір був об’єктивним, він проходив у два етапи. Перший етап відбору проходив на рівні конкретних громад, де було створено конкурсні комісії. Ці комісії розглядали заявки зі свого регіону та обирали переможців за певною кількістю балів. Після розгляду регіональними комісіями, переможців визначала і Національна комісія Альянсу, яка також розглянула всі 76 заявок, але вже з помітками, які ініціативи перемогли у регіонах.

При обранні переможців, члени конкурсних комісій звертали увагу, на такі фактори:

– щоб це була велика територіальна громада, де проживають ВПО,

– місцева влада йшла на зустріч реалізації ініціатив,

– були активні люди, волонтери, які зацікавлені у покращенні життя громади, оскільки вперше за всю історію впровадження міні грантів Альянс використав новий підхід – реалізувати одразу декілька ініціатив на території однієї громади.

«Особливістю цього етапу проєкту є те, що в територіальній громаді можуть реалізовуватися одразу кілька різних міні проєктів різними ініціативними групами. Це є першим таким досвідом Альянсу і дуже цікаво буде подивитися, як працює цей підхід, якою буде його ефективність», – розповіла Вікторія Мартіросова.

Фасилітатори – рушійна сила проєкту

Для того щоб більше заглиблюватися у громади, особливо сільські, існує необхідність залучити регіонального «куратора», який був би місцевим мешканцем, «був у полі» в той момент, коли це необхідно.

Фасилітатор – це людина, яка безпосередньо спілкується з ініціативними групами та допомагає їм на всіх етапах реалізації проєкту: у написанні грантових заявок, реалізації проєкту, підготовці звітної документації тощо. Фасилітатори є рушійною силою та помічниками для ініціативних груп, а також своєрідними посередниками між Альянсом і громадами. Вони з самого початку проєкту працювали в громадах: знайомилися з керівництвом, мешканцями, ініціативними групами, допомагали формувати регіональні конкурсні комісії, були секретарями цих комісій і допомагали Альянсу з усім документообігом. Залученість фасилітаторів на всіх етапах дуже допомагає самим громадам, бо навчає та підтримує їх на всіх етапах роботи.

«З початку війни я працюю в гуманітарних проєктах, зараз працюю у напрямку реалізації міні грантів. Що мене надихає у цій роботі? – Звісно це люди, які мене оточують, люди, яким потрібна допомога. Коли ти розумієш, що можеш допомогти та вже маєш певний досвід у цьому – хочеться поділитися цим і надихнути інших», – розповідає Катерина Горбик, фасилітаторка у Полтавському регіоні. – «Я розумію, що саме завдяки таким проєктам, які підтримують міні гранти, розбудовуються маленькі громади, які вже зневірилися і не чекають на допомогу. Це дуже класно, що ми маємо можливість так допомагати!».

Катерина Горбик, фасилітаторка у Полтавському регіоні, поділилася особливостями роботи та складностями у співпраці з віддаленими громадами.

Коли я дізналася, що вже є громади, з якими можна працювати, то одразу розпочала комунікацію з головами територіальних громад, бо вони, як ніхто, знають про потреби своїх мешканців. Ми домовилися про зустрічі, щоб спочатку просто познайомитися, зрозуміти запити та проблеми. Потім у нас були робочі зустрічі спрямовані на навчання небайдужих людей, які б хотіли долучитися до написання грантових заявок. Саме це і стало етапом формування ініціативних груп у громаді. Після оголошення переможців ми, фасилітатори, постійно перебуваємо з ними на зв’язку, оскільки надаємо консультаційні послуги стосовно робочих процесів: закупівель, реалізації активностей, публікацій щодо міні-проєкту тощо. Класно те, що в маленьких територіальних громадах люди хочуть чути тебе і коли ти їм щось радиш, вони дослухаються до цього.

Зараз у нас проходять «експериментальні навчання» на базі територіальних громада бо міні проекту – це такий аналіз реалізації міні проектів на практиці, під час якого обговорюється, що вже зроблено, які проблеми виникають, що можна покращити та майбутні плани. Тому ми виїжджаємо у громади, збираємо зустрічі, проводимо бурхливі та цікаві обговорення. Важко прокладати маршрути відвідувань громад, тому що ми працюємо у віддалених територіальних громадах, куди потрібно добиратися 2-3 години. Всі ці громади знаходяться за межами Полтавської громади, в тих містечках, селах, які дійсно віддалені логістично і майже не мають доступу для отримання донорського фінансування. Але ми це робимо, тому що такі візити, зустрічі, обговорення є запорукою, того що ініціативні групи, набуваючи знання, навички та позитивний досвід впровадження міні-проектів, будуть рухатися далі і виконувати більші проекти.

Викликами для мене є те, що:

– треба вчитися працювати з людьми у громаді, які зазвичай не знають, як організувати всі робочі процеси,

– на фасилітатора лягає така велика відповідальність, бо від нашої роботи залежить реалізація проєктів.

Альянс допомагає фасилітаторам на цьому складному шляху проводячи регулярні робочі зустрічі, тематичні навчання, консультації та обмін досвідом в рамках діяльності Платформи практиків підходу «Підтримка ініціатив громад».

Про проміжні результати реалізації проєктів читайте на нашій сторінці у Фейсбук. Діяльність проводиться в рамках проєкту «Підтримка ініціатив спільнот в Україні», що впроваджується МБФ «Альянс громадського здоров’я» за фінансової та технічної підтримки Шведської церкви і Christian Aid.

У травні 2025 року Державна установа “Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України” (ЦГЗ) за підтримки партнерства iSoS став першою установою у сфері громадського здоров’я в Україні, яка пройшла сертифікацію відповідно до міжнародного стандарту EN ISO 22301:2019 (Система управління безперервністю діяльності). Особливо важливо підкреслити — це відбулося в умовах повномасштабної війни.

22 травня ЦГЗ офіційно отримав сертифікат від канадського органу сертифікації MSECB. Цей результат став можливим завдяки наполегливій роботі команди ЦГЗ та підтримці регіонального партнерства iSoS — ініціативи, яку реалізує консорціум організацій під керівництвом Альянсу громадського здоров’я у партнерстві з БФ “Хаб соціального рівняння” за фінансування Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Цей сертифікат став не лише символом професіоналізму, а й потужним сигналом для всієї сфери громадського здоров’я — навіть в умовах війни можливо закладати основу для сталого розвитку та системних змін.

“Сертифікація Центру громадського здоров’я України за стандартом ISO 22301 щодо системи управління безперервністю діяльності є свідченням відданості та стратегічного бачення його керівництва і команди. Незважаючи на величезні виклики, спричинені триваючою війною, вони продемонстрували виняткову стійкість і професіоналізм. Це досягнення не лише встановлює новий орієнтир для установ громадського здоров’я в Україні, а й демонструє силу скоординованих зусиль і міжнародного партнерства у побудові надійних і сталих систем. Відданість ЦГЗ справі забезпечення критичних послуг в найважчих обставинах заслуговує щирого визнання та слугує натхненням для всіх фахівців громадського здоров’я і людей, для яких ми працюємо.» — сказав Андреас Тамберг, Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Отримання сертифіката ISO 22301 — це не формальність. Це міжнародне визнання того, що ЦГЗ здатен забезпечувати стійкість, ефективність і неперервність критично важливих послуг навіть у найскладніших умовах — під час війни, кібератак або технічних збоїв.

«Якщо дуже просто пояснити, навіщо нам стратегія безперервності: у разі кібератаки, обстрілу чи інших криз ми автоматично переходимо на резервні сервери — всі дані зберігаються, а критичні служби переходять у віддалений режим. Наші лабораторії мають чітку логістику та маршрути резервного функціонування. Тобто навіть під час війни наші процеси не зупиняються. Така комбінація сучасних ІТ-рішень і продуманих альтернативних сценаріїв гарантує безпеку стратегічних даних, ефективне використання ресурсів і, головне, — захист конфіденційної інформації, що критично важливо для безпеки пацієнтів», — пояснює Геннадій Гонак, начальник відділу внутрішнього аудиту ЦГЗ.

«Але реальна цінність системи — не лише в момент її впровадження. У світі, де щодня з’являються нові загрози, змінюються технології та оновлюються процеси, найскладніше — підтримувати цю систему живою та релевантною. Ми пройшли непростий шлях до сертифікації за міжнародними стандартами, і сьогодні наше головне завдання — забезпечити постійний аналіз ризиків, навчання команди та адаптацію до змін. Утримання результату — це щоденна командна робота, яка потребує лідерства, залучення фахівців і стратегічного мислення».

Регіональні партнерства: масштаб і вплив

Регіональне партнерство iSoS стало важливою платформою, яка стимулює та підтримує впровадження системних змін на рівні Східної Європи та Центральної Азії.

Зусилля експертів партнерства iSoS не лише сприяють зміцненню стійкості національних систем охорони здоров’я, а й формують нові стандарти для державного сектору в регіоні Східної та Центральної Європи. 

«Сертифікація ЦГЗ — це показовий приклад того, які саме системні зміни ми підтримуємо в регіональному партнерстві iSoS. Йдеться не лише про послуги “тут і зараз”, а про довгострокову стійкість і ефективність інституцій у Східній Європі та Центральній Азії. Це справді знакове досягнення для всієї України і регіону, яке відбулось завдяки злагодженій співпраці команди ЦГЗ, СЕХ та Альянсу», — зазначив Сергій Філіппович, директор проєкту iSoS, Альянс громадського здоров’я.

Підтримка таких ініціатив — це інвестиція в довіру, ефективність і здатність системи реагувати на нові виклики.

“Отримання ЦГЗ сертифіката ISO 22301 має не лише національне, а й регіональне значення. Як партнер проєкту iSoS, наша команда була залучена до стратегічного супроводу цього процесу – і наші експерти надавали консультації не лише для України, але й для Грузії, Молдови, Таджикистану, Азербайджану, Узбекистану, Вірменії, Казахстану та Киргизстану, — сказала Катерина Рижкова-Сєбєлєва, Голова Правління БФ “Хаб соціального рівняння”. — Усі ці країни, так само як Україна, стикаються з численними ризиками — від конфліктів і міграційних криз до кіберзагроз і природних катастроф. Наш підхід полягає не лише в технічній допомозі, а й у побудові довгострокових партнерств, які допомагають державним установам та громадянському суспільству підвищувати спроможність і впроваджувати міжнародні стандарти.”

Запровадження нових стандартів у державному секторі і що це означає для України та її партнерів

ISO 22301 — це не просто сертифікат, а доказ готовності системи охорони здоров’я до будь-яких викликів.

• Послуги ЦГЗ будуть доступними навіть у кризових ситуаціях.
• Критичні процеси будуть збережені та відновлені без паніки й хаосу.
• Українська система охорони здоров’я отримала новий рівень довіри з боку міжнародних партнерів і донорів.
• Сертифікат ISO 22301 — це символ стійкості, передбачуваності та надійності українських інституцій.

Цей досвід може бути корисним для розробки методичних рекомендацій і підходів для інших державних установ, а також сприяти формуванню внутрішніх стандартів з управління неперервністю в усьому державному секторі.

В ЦГЗ зазначили, що вони продовжать удосконалювати систему, адаптувати її до нових ризиків і навчати персонал. Отримання сертифіката — це лише початок трансформаційного шляху, який далі продовжується. Цей результат — більше, ніж просто сертифікат. Це сигнал, що Україна будує сильні та стійкі інституції навіть під час війни. А міжнародна підтримка — зокрема через регіональні ініціативи, як #SoS_project та #iSoS, — має каталітичне значення у цьому процесі.

Ольга Коваленко, менеджерка з неперервності бізнесу ЦГЗ та Геннадій Гонак, начальник відділу внутрішнього аудиту ЦГЗ.

На початку червня виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я Андрій Клепіков виступив на високорівневій конференції з питань сталого розвитку у місті Гамбург, яка зібрала провідних представників міжнародної політики, бізнесу, науки та громадянського суспільства.

Під час дискусії « Використання можливостей державно-приватного партнерства для сталого інвестування в глобальну охорону здоров’я », він поділився досвідом роботи програм з профілактики та лікування в Україні в умовах війни.

Ключовий меседж: підтримка України від міжнародних донорів – це не просто допомога, а інвестиція в стійкість

У своєму виступі Клепіков підкреслив, що завдяки підтримці міжнародних донорів, зокрема Глобального фонду,Україна змогла уникнути прогнозованих сплесків захворюваності на ВІЛ та туберкульоз після початку повномасштабної війни. “Майже всі прогнозували різке зростання нових випадків. Але цього не сталося – не випадково, а завдяки щоденній наполегливій роботі, гнучкості, адаптивності, інноваціям і стратегічному підході у відповідь на виклики війни”, – зазначив він.

Під тиском воєнних викликів, українська система охорони здоров’я була просто змушена трансформуватися.

Українські інновації: від статики до динаміки, від традицій до цифровізації

Андрій Клепіков підкреслив, що український досвід також продемонстрував, як адаптація та інновації є ключовими для забезпечення безперервності послуг на прикладі роботи Альянсу громадського здоров’я:

• Мобільні клініки: Запровадивши надання мобільних медичних послуг, Україна забезпечує доступ до медичних послуг у віддалених районах та близько до лінії фронту. Коротка відео розповідь про роботу українських лікарів у складі мобільних бригад: “Дмитро та Юлія працюють на прифронтових територіях, щоб надавати життєво необхідну допомогу в Україні”
• Цифрові рішення: Впровадження цифрових інструментів, таких як цифрові соціальні консультанти –TWIIN, дозволило забезпечувати підтримку 24/7, продовжуючи надавати допомогу навіть під час повітряних тривог.
• Гнучкість та орієнтація на людей із вразливих груп: Програми були адаптовані для максимально ефективного реагування на потреби найбільш вразливих груп населення, чия вразливість значно зросла під час війни. З лютого 2022 більше ніж 1,6 млн українців отримали допомогу від Альянсу громадського здоров’я. Більше про реагування України у сфері охорони здоров’я через три роки війни на прикладі роботи програм Альянсу у звіті «Без перерви у боротьбі»

Український досвід – як приклад для інших країн із складними умовами

Андрій Клепіков підкреслив цікавий факт, що 36 країн, які фінансує Глобальний фонд, класифікуються як такі, що працюють у складних умовах (COI – Challenging Operating Environments). Це кожна третя країна з-поміж усіх, які підтримуються Фондом. І саме ці програми, включно з українською, демонструють ефективність, результативність і стійкість для всього світу.

“Це не просто унікальний досвід. Це компаративна перевага Глобального фонду порівняно з іншими механізмами міжнародної допомоги”, – наголосив Андрій Клепіков.

На конференції обговорювали питання забезпечення довгострокової сталості і в цьому контексті варто зазначити важливу перспективу: для України сталість – це про виживання тут і зараз. Попри це український досвід демонструє і довготривалу сталість в надскладних умовах. 

“Ми успішно пройшли краш-тест. За підтримки Глобального фонду система охорони здоров’я, включно з протитуберкульозною та ВІЛ-відповіддю, вистояла. Це і є справжня сталість.”

Як приклад підтримки системної стійкості та інституційної зрілості в умовах повномасштабної війни, досягнутих завдяки Глобальному фонду в межах діяльності унікального регіонального партнерства iSoS, варто відзначити наступне: у 2025 році державна установа “Центр громадського здоров’я МОЗ України” першою в Україні та в регіоні Східної Європи й Центральної Азії пройшла міжнародну сертифікацію за стандартом ISO 22301 у сфері громадського здоров’я – незважаючи на постійні загрози, обстріли та виклики воєнного часу.

Читайте також: Політичний звіт: Роль ЄС у подоланні ВІЛ/СНІД в Україні (англ.)

Альянс громадського здоров’я радо долучився до цієї потужної публікації, підготовленої Global Health Advocates.

У ній йдеться про тривожну тенденцію: зростання впливу екстремістських і антиправових рухів та ізоляціоністських політик, які ставлять під загрозу доступ до медичної допомоги для найвразливіших спільнот і підривають десятиліття прогресу в галузі глобального здоров’я й прав людини.

Нам особливо важливо було візуалізувати ситуацію в Східній Європі та Центральній Азії з порушенням прав людини, включно з даними REAct від понад 200 громадських організацій, а також інсайтами з різних оглядів та досліджень. Аналіз REAct показує, що спільнотний моніторинг задокументував понад 30 000 порушень прав і став підґрунтям для впровадження політичних реформ, заснованих на фактах, в одних із найуразливіших та кризових регіонів.

Глобальні дані вражають. Наслідки зменшення міжнародної співпраці — особливо у фінансуванні програм з ВІЛ, туберкульозу, малярії та імунізації — можуть бути катастрофічними:

• +1,65 млн життів, втрачених через відсутність лікування ВІЛ
• 500 000 уникнених смертей через брак вакцин
• Понад 600 000 додаткових смертей від ТБ і малярії
• Викладені на основі реальних свідчень, польових даних та аналізу з передової, дослідження демонструє нерозривний зв’язок між здоров’ям і правами людини — і пояснює, чому нам потрібно діяти вже зараз.

Цей документ адресований міжнародній спільноті і Єврокомісії, адже наступне поповнення ресурсів Глобального фонду — унікальна можливість підтвердити нерозривний зв’язок між рівним доступом до медичної допомоги та захистом прав людини. Ми закликаємо Європейську Комісію підтвердити своє лідерство в сфері здоров’я та справедливості, зробивши внесок €800 млн для восьмого раунду поповнення Глобального Фонду — рішучий крок, що відображає фундаментальні цінності ЄС.

Читайте повний текст публікації за посиланням: https://www.ghadvocates.eu/app/uploads/25003_GHA_Report-Web-Single-2.pdf

Альянс громадського здоров’я долучився до впровадження глобального підходу локалізації гуманітарної допомоги, який наразі активно використовується  в усьому світі, та за підтримки Ірландської церкви та благодійної організації Christian Aid реалізував проєкт «Прискорення місцевого гуманітарного реагування в Україні через управління та зміцнення спроможності місцевих та національних українських організацій». Протягом року, в рамках проекту, було проведено комплексний аудит (паспортизацію) та за його результатами всебічно підтримувалися 29 місцевих НУО.

Локалізація гуманітарного реагування — це процес передачі управління та ресурсів від міжнародних донорів до місцевих та національних організацій, які беруть участь у реагуванні на кризи. Ця концепція була ключовою частиною Великої угоди (Grand Bargain), яку вперше було представлено на Всесвітньому гуманітарному саміті у 2016 році. Вона сприятиме збільшенню фінансування на гуманітарну допомогу постраждалим шляхом скорочення бюджетів на оплату праці співробітників міжнародних гуманітарних організацій, які є посередниками між донорами та локальними організаціями. Це допоможе українським місцевим неурядовим організаціям стати впевненими в собі й спроможними працювати напряму з міжнародними донорами, без міжнародних організацій-посередників, які знаходяться в Україні або в країні, яка виділяє гроші.

Сучасна ситуація з локалізацією в Україні

Незважаючи на значне фінансування, підтримку пілотних проєктів із локалізації та активну участь українських організацій, структурні зміни для ефективної локалізації гуманітарної допомоги виявилися недостатніми. Гуманітарне реагування, насправді здійснюване під керівництвом українських організацій, було б більш економічно ефективним, а також мало б кращі перспективи тривати та надавати допомогу людям, які цього потребують, в умовах очікуваного скорочення донорської допомоги в майбутньому. Тематичне дослідження «Перекладання відповідальності. Економіка локалізації допомоги в Україні» показало, що місцеві організації на відміну від міжнародних посередників можуть реалізовувати програми, які є на 15,5% економічно ефективнішими. Обсяг фінансування України в 2024 році (розрахований у 2023 році) складає 6,6 млрд доларів США. Якби 25% коштів були перерозподілені між місцевими виконавцями, загальна економічна ефективність склала б 256 млн доларів США за 2 роки (ст.14 Тематичне дослідження «Перекладання відповідальності. Економіка локалізації допомоги в Україні»).

Інші проведені в Україні дослідження виявили, що тривалі, складні та часто дублюючі одне одного процеси комплексної перевірки місцевих виконавців різними міжнародними донорами є суттєвою перешкодою для національних організацій співпрацювати з ними напряму, без організацій-посередників (посилання: Lizz Harrison, with Dmytro Kondratenko and Kateryna Korenkova, Options for supporting and strengthening local humanitarian action in Ukraine: a scoping exercise report, DEC, 2023). Багато місцевих українських організацій не мають досвіду або позитивного проходження таких перевірок або взагалі участі в таких комплексних аудитах спроможності НУО. Саме тому, Альянс ініціював комплексну оцінку (паспортизацію) та подальше навчання і розвиток організаційної спроможності для українських організацій різних рівнів: від великих НУО з багаторічним досвідом до зовсім молодих, які тільки починають свій шлях. Процес відбувався з лютого 2024 по  лютий 2025р.: регіональні НУО встановили для себе «де саме вони знаходяться зараз» щодо своїх політик та процедур, організаційної структури, програмної, фінансової та стратегічної спроможностей, окреслили напрямок подальшого руху, розробили необхідні додаткові документи, сформували або розвинули необхідні навички та вміння, пройшли сертифікацію, яка дасть їм змогу у майбутньому брати участь в перевірках спроможності та результативно співпрацювати з міжнародними донорами.

Навчання українських НУО та міжнародна паспортизація.

Участь у навчанні взяло 29 партнерських неурядових організацій з різних куточків України. Першим етапом була загальна «паспортизація» на основі комплексного аудиту спроможності НУО, розробленого у Британії, який містить перевірку по 8 параметрах. Це обов’язкова перевірка – Due Diligence Passporting, яку проходить кожна організація, у той момент, коли подається на фінансування/грантування до міжнародних донорів.

Результатом паспортизації було отримання кожною з 29 регіональних НУО певної суми балів за кожним з критеріїв оцінки. Наступним кроком була розробка на базі оцінки персонального плану розвитку кожної НУО на 1 рік, основними завданнями якого були опис та реалізація конкретних дій організації щодо вдосконалення або формування власних організаційних документів, структур, алгоритмів тощо.

Окрім цього, Альянсом було проведено сім  воркшопів з персоналом кожної НУО, під час яких було додатково виявлено основні поточні та стратегічні проблеми життєдіяльності організації. Серед найбільш актуальних проблем були: відсутність досвіду системної роботи з фандрейзингу, написання грантових заявок, вигорання персоналу через втому від війни та роботи у стресових ситуаціях, відсутність постійної психологічної підтримки тощо. На основі воркшопів Альянс  розробив свою комплексну програму навчання НУО та їх підтримки в реалізації персональних планів розвитку спроможності.  Програма включала декілька напрямків:

• тематичне навчання/тренінги;
• тренінги з підтримки ментального здоров’я;
• тематичні індивідуальні та групові супервізії для співробітників організацій;
• після тренінгові онлайн консультації (раз на тиждень) для уточнення/поглиблення/закріплення отриманих під час навчання знань та відпрацювання навичок;
• допомога НУО з боку залучених експертів-юристів у детальному аудиті існуючих політик та процедур, їх доопрацюванні, а також написанні нових сучасних та актуальних документів.

На початку проєкту, основними ідеями були:

• адаптація розробленого британцями інструменту аудиту/паспортизації до українських реалій;
• запровадження сертифікату НУО з їх оцінками за результатами паспортизації, який НУО в подальшому змогли б використовувати для інших донорів, як підтвердження того, що вони вже проходили подібний аудит (Due Diligence Passporting).

Наразі технічний партнер проєкту Christian Aid займається адвокацією серед міжнародних донорів, які надають фінансування для гуманітарних проектів в Україні,  підходу щодо взаємного визнання сертифікатів паспортизації/аудиту/оцінки українських НУО.

Основні уроки проекту

Для того, щоб проєкт був ефективним, команді Альянсу важливо було дуже гнучко підходити до планування заходів і завжди керуватися найактуальнішими потребами організацій.

Основний урок цього проєкту полягає в тому, що процес участі НУО у проєкті, поступове зміцнення їх потенціалу впродовж навчання та підтримки з боку Альянсу,  мали таке ж важливе значення для персоналу та керівництва організацій, як і кінцевий результат – отримання сертифікату щодо проходження паспортизації.

«Ми взяли участь у навчанні, щоб пройти сертифікацію і таким чином уникнути дублювання, аби не проходити постійно аудит від міжнародних організацій, а насправді отримали тривалі та якісні зміни всередині організації. Наприклад, ми зрозуміли, де зараз знаходимося і що нам потрібно доопрацювати, систематизували всі документи, побачили чого не вистачає і працювали над ними, спланували в якому напрямку будемо розвиватися. І це стало дуже великою перевагою цього проєкту», – говорить представниця однієї з НУО.

Ще одним важливим уроком було те, що якщо після паспортизації НУО проводиться їх навчання та запроваджується допомога у зміцненні їх потенціалу у організаційній життєдіяльності, для їх оцінки і сертифікації необхідно проводити додаткову підсумкову паспортизацію, щоб врахувати результати розвитку.  В проекті Альянсу, через рік роботи з НУО щодо їх навчання та розвитку, було проведено таку підсумкову оцінку з використанням інструменту паспортизації, щоб у сертифікаті відобразити покращені показники. Ці сертифікати НУО зможуть використовувати у своїй подальшій роботі та пошуку нових грантів.

За результатами роботи, команда проєкту розробила документ “Паспортизація комплексного аудиту: уроки локалізації в Українi – Christian Aid Ireland” на основі відгуків учасників. Цей документ висвітлив уроки, які треба обов’язково брати до уваги під час реалізації подібних проєктів, а саме:

• необхідність усунення дублювання різними донорами аудиту наявних у регіональних НУО політик та процедур через взаємне визнання результатів/сертифікатів з попередньо пройдених оцінок та аудитів з використанням погоджених донорами інструментів. Це дасть можливість місцевим українським НУО відчувати впевненість у собі, зекономить час та зусилля, а також дасть змогу донорам координувати свою діяльність і швидко знаходити регіональних партнерів для реалізації гуманітарних ініціатив;
• важливість для місцевих НУО не тільки пройти оцінку/аудит, отримати відповідний сертифікат, а ще і побачити свої «сильні боки» та «зони подальшого розвитку», зміцнити власний потенціал за допомогою тематичного навчання та технічної підтримки з боку експертів й досвідчених організацій;
• усвідомлення місцевими НУО власної внутрішньої ефективності за рахунок структурування і вдосконалення наявних в організаціях документації, алгоритмів, структур та діючих робочих процесі. Це позитивно відбивається на впевненості НУО у спроможності якісно виконувати гуманітарну роботу у відповідності до міжнародних стандартів та знаходити для цього фінансування.

На сьогодні локалізація української гуманітарної допомоги залишається ключовою задачею донорів і міжнародних організацій, адже саме вона може зробити допомогу більш ефективною, адресною, стійкою і довготривалою.

Діяльність проводилася в рамках проєкту «Прискорення місцевого гуманітарного реагування в Україні через управління та зміцнення спроможності місцевих та національних українських організацій», що впроваджувався Альянсом за технічної підтримки Christian Aid та фінансової підтримки Ірландської церкви. Під час реалізації проєкту було розроблено рекомендації для організацій, які хочуть реалізовувати схожий проєкт: https://www.christianaid.ie/sites/default/files/2025-03/ddpp-lessons-from-a-journey-with-lnas_ukrainian.pdf