В Східній Європі та Центральній Азії може значно вирости захворюваність на ВІЛ та туберкульоз внаслідок повномасштабної війни в Україні. Про це повідомив директор Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією Пітер Сендс. Розповсюдженню захворювань сприяє масове переміщення біженців з України та їхнє розміщення у тісних приміщеннях. Окрім цього, багато людей не мають можливості отримати кваліфіковану медичну допомогу та доступ до лікувально-профілактичних програм.

 

Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я» у прямому ефірі телеканалу Ukraine 24 спецпроект #FREEДOМ, прокоментував заяву Пітера Сендса та розповів про ситуацію з виявленням нових випадків ВІЛ і ТБ під час війни в Україні та країнах СЄЦА за перші 5 місяців 2022 року.


Чи матимуть глобальні наслідки для України стрімке розповсюдження ВІЛ і ТБ?

 

Дійсно, ситуація є тривожною, тому що з початком військової агресії в Україні ситуація з захворюваністю на ВІЛ і туберкульоз посилилася. Сумно те, що ті досягнення, які Україна спромоглася забезпечити за останні 10 років, коли обидві епідемії були не просто взяті під контроль, а й нові випадки пішли на спад, наразі перебувають під загрозою. Поки що немає статистичних даних, які б говорили про зростання епідемії, але ризики є.

 

Якщо говорити про те, що відбулося за 100 днів війни, тільки в межах роботи Альянсу громадського здоров’я було виявлено близько 2 000 нових випадків ВІЛ-інфекції. Хорошим показником є те, що 90% цих нововиявлених пацієнтів з ВІЛ були направлені на лікування. Загальнодержавна статистика за цей же період зафіксувала майже 3 000 нових випадків. Ці цифри є пропорційними з довоєнним періодом, тобто ми зараз не спостерігаємо різкого спалаху нових випадків ВІЛ, але тенденція тривожна з ряду причин.

 

Ситуація з розповсюдженням ВІЛ на найбільш постраждалих від війни територіях

 

На територіях, які безпосередньо постраждали від російської агресії: у Житомирській, Київській та Південно-Східних областях України проживало близько 100 тис. ВІЛ-позитивних людей. Багато з них виїхало з цих областей, тікаючи від війни, і тепер перебувають у статусі внутрішньо-переміщених осіб. На жаль, з деякими було втрачено зв’язок і це також є проблемою. Так, у Маріуполі, ми втратили зв’язок із більшістю пацієнтів. Дуже багато пацієнтів загубилося у Луганській та Донецькій областях. Наразі, поступово, ці контакти відновлюються.

 

Хорошим, в даній ситуації є те, що пацієнти отримали на руки препарати для лікування протягом 2-3 місяців. Але зараз саме той час, коли людям треба буде отримувати ліки, тому цей час є критичним для продовження лікування.

 

Ліки в Україні є!

 

Завдяки міжнародним донорам, насамперед це Глобальний Фонд і програма PEPFAR -препарати АРТ та для лікування туберкульозу в країні є. Зараз основним завданням є доставити ліки до кожного клієнта. Але, зважаючи на те, що пацієнтів, на жаль, не так просто розшукати, нам доводиться бути новаторами і підлаштовуватися під ситуацію.  Ми не можемо просто чекати кращих часів, бо діяти потрібно вже сьогодні. Так, наприклад, раніше ми використовували мобільні клініки, щоб доставити препарати, але за умов дефіциту палива ми закупили велосипеди для соціальних працівників, аби ті змогли розвозити ліки людям, продуктові набори, збирати мокроту для аналізів на ТБ. 

 

Регіон СЕЦА: хто несе реальну загрозу?

 

Якщо говорити в цілому про регіон, то якраз росія є вогнищем двох цих епідемій – ВІЛ та туберкульозу в країнах Східної Європи та Центральної Азії. Насамперед, через репресивну наркополітику. Російська влада заперечує, що така проблема є, що необхідне лікування опіоїдної залежності, не за допомогою в’язниці та ув’язнення, а за допомогою медпрепаратів, які рекомендовані ВООЗ. Війна на теренах громадського здоров’я також проходила і до 24 лютого, а зараз ще більше загострилася. 

 

Яскравим прикладом є ситуація з лікуванням у Криму, де після анексії у 2014 році вказівками російської влади були знищені всі медичні препарати програми ЗПТ, тобто терапія була припинена раптово і такі дії прирівнюються до тортур. Внаслідок цього загинуло більше 80 пацієнтів. На жаль, зараз існує така ж загроза на тимчасово окупованих територіях України, таких як Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька областях. 

 

Зазначимо, що днями виконавчий директор Глобального фонду Пітер Сендс заявив виданню німецької медіагрупи Redaktionsnetzwerk Deutschland, про те, що агресивна війна Росії в Україні призведе до різкого зростання кількості захворювань на ВІЛ і туберкульоз. “Поки що рано точно оцінювати довгострокові наслідки війни, але ми очікуємо, що конфлікт вплине на рівень захворюваності на туберкульоз та ВІЛ в Україні та у всьому регіоні”, – пише видання.

 

Ще до початку війни Україна мала один із найвищих показників захворюваності на туберкульоз та ВІЛ у регіоні СЄЦА. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2020 році в Україні хворіли на туберкульоз близько 32 тисяч осіб. Україна входить до 30 країн світу, в яких особливо поширений мультирезистентний туберкульоз. У країні також мешкає близько 260 тисяч ВІЛ-інфікованих людей, при цьому драйвером поширення ВІЛ-інфекції в регіоні є Росія, в якій проживає понад 1 млн. ЛЖВ.