МБФ «Альянс громадського здоров’я» та ГО «Українська асоціація сімейної медицини» в рамках Програми реінтеграції ветеранів проводитиме серію освітніх заходів для підвищення кваліфікації сімейних лікарів у наданні допомоги пацієнтам-ветеранам та учасникам бойових дій.

Запрошуємо Вас взяти участь в тренінгу «Підвищення кваліфікації сімейних лікарів по роботі з пацієнтами-ветеранами», який відбудеться у м. Вінниця, 5, 6 та 7 червня 2024 р.

В межах зазначеної Програми на тренінгу учасникам будуть презентовано матеріали, розроблені ІREX на основі досвіду та досліджень американських колег.

Для проведення тренінгу залучатимуться провідні українські науковці сфери охорони здоров’я.

Програма тренінгу складається з наступних блоків:

1. Характеристика українських ветеранів бойових дій та їхні потреби стосовно здоров’я.
2. Розвиток науково-обгрунтованої системи якісної медичної допомоги ветеранам бойових дій в Україні.
3. Спілкування з пацієнтом – моделювання діалогів/питань, що покращать збір анамнезу та створять сприятливі умови під час прийому.
4. Найчастіші соматичні патології: розбір патологій, на які варто звертати увагу в цій групі пацієнтів, як провести попередній скринінг та що робити далі.
5. Практичні завдання (відпрацювання навичок учасників в проведенні анкетування та роботі за наданими анкетами, розробка планів подальшої спільної роботи тощо).

**Тренінг буде корисним для лікарів первинної ланки, терапевтів, лікарів загальної практики-сімейних лікарів, методистів та викладачів навчальних медичних закладів.

*** Не обов’язково, але бажано мати досвід роботи з пацієнтами-ветеранами та учасниками бойових дій.

Тренінг буде проходити 5, 6 та 7 червня 2024 року.

Витрати на проїзд покриваються організаторами заходу. Проживання учасників не передбачено програмою.

Захід буде проведено у ВетеранХабі.

Реєстрація, лікарів, які бажають взяти участь за посиланням.

В разі виникнення запитань просимо звертатися: zharuk@aph.org.ua

Програма реінтеграції ветеранів реалізується за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (англ. International Research & Exchanges Board, IREX).

Інформаційні партнери проєкту:

Громадська спілка “Твій сімейний лікар”, Ветеран Хаби у містах Київ, Дніпро, Вінниця, Львів HAB | Lviv Habilitation Center

В рамках діяльності Програми реінтеграції ветеранів, яку реалізує Альянс громадського здоров’я за підтримки IREX, створено підбірку матеріалів, які можуть бути корисними для освітнього та професійного розвитку медичних працівників та студентів медичних закладів України. ​

Травматичні ушкодження – розділ містить 7 окремих документів та презентацій, які допоможуть поглибити знання та навички у роботі з ушкодженнями, що виникають в результаті впливу зовнішніх факторів на органи та системи людини. Ви детальніше дізнаєтеся про:

• Невідкладну допомогу при травмі спинного мозку;
• Реабілітацію порушень зору та дисфункції внаслідок черепно-мозкової травми;
• Тяжку черепно-мозкову травму;
• Реабілітацію вестибулярних порушень внаслідок ЧМТ легкого ступеня;
• Проблеми лікування остеомієліту після вогнепальних поранень;
• Клінічну настанову Міністерства у справах ветеранів США та Міністерства оборони США «Лікування та догляд за пацієнтами зі струсом мозку – легкою ЧМТ»
• Менеджмент спастичності у пацієнтів після спинальних травм.

Посилання

Терапія – розділ містить 2 навчальних документа з детальною, покроковою інструкцією надання необхідної медичної допомоги при діагностуванні та лікуванні наступних захворювань:

• Протокол лікування баротравми;
• Настанови з травми спинного мозку. Нейрогенний кишечник.

Посилання

Розлади, пов’язані із застосуванням психоактивних речовин – містить інформацію про проблему та симптоми, які необхідно знати для діагностики розладу.

Посилання

Робота з болем – розділ містить 8 окремих документів та презентацій з детальною, покроковою інструкцією надання необхідної медичної допомоги при діагностуванні та лікуванні наступних захворювань:

• Комплексне лікування болю. Психологія болю;
• Зміни підходів до лікування болю;
• Зміна підходу до лікування хронічного болю. Відхід від лікування опоїдними препаратами;
• Інтервенційне лікування болю;
• Медикаментозна терапія хронічного неракового болю у дорослих;
• Фантомний біль;
• КПТ у лікуванні хронічного болю серед ветеранів;
• Опитувальник тривожності індукованої проблеми.

Посилання

Реабілітація – розділ містить навчальні матеріали для реабілітологів, які працюють з ветеранами, а саме:

• Фізична реабілітація ветеранів;
• Рекреаційна терапія, адаптивні спортивні клініки, вправи і обладнання;
• Оцінка рівня когнітивного функціонування та реабілітація.

Посилання

Психологічні розлади – містить матеріали сучасної нейропсихології, а саме оцінку рівня когнітивного функціонування та реабілітації.

Посилання

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – розділ містить 10 навчальних документів з детальною, покроковою інструкцією надання необхідної медичної допомоги при:

• Розладах свідомості: огляд клінічної картини;
• Короткий виклад рекомендацій щодо оновлення практичних настанов: розлади свідомості;
• Фармакологічний підхід до лікування ПТСР та депресії;
• План безпеки щодо запобігання самогубствам;
• План безпеки пацієнта;
• Шкала оцінки ступеня суїцидальних проявів Колумбійського університету;
• Анкета для комплексної оцінки суїцидальних ризиків (КОСР);
• Інтеграція послуг охорони психічного здоров’я: депресія, суїцид, та первинна медична допомога;
• Психологічні фактори, пов’язані з реабілітацією;
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Посилання

Політравма – розділ містить клінічну постанову ведення пацієнтів з хронічною мультисимптомною хворобою та роль аудіології при політравмі.

Посилання

Неврологічні розлади – містить інформацію для медичних працівників, яка допоможе поглибити знання про лікування розладів нервової системи.

• Клінічна настанова Міністерства у справах ветеранів США та Міністерства оборони США «Лікування та догляд за пацієнтами зі струсом мозку – легкою черепно-мозковою травмою»;
• Клінічна настанова «лікування хронічного безсоння і обструктивного апное сну»;
• Посттравматичний головний біль (ПГБ);
• Невідкладна допомога при травмі спинного мозку.

Посилання

Методичні рекомендації – містить методичні рекомендації щодо роботи з пацієнтами-ветеранами та учасниками бойових дій.

Посилання

Допомога при ампутаціях – розділ містить практичні рекомендації, які будуть корисними при роботі з пацієнтами, які зазнали ампутації, а саме:

• Міждисциплінарне навчання ходьбі з протезом;
• Протезування;
• Догляд за куксою;
• Оцінка досвіду використання протезів;
• Опитувальник мобільності користувачів процесів;
• Комплексна багаторівнева система прогнозування мобільності;
• Тест 2-хвилинної ходьби;
• Тест L для дорослих з ампутаціями нижніх кінцівок;
• TIMED UP & GO (TUG);
• Прогноз мобільності при двобічній ампутації.

Посилання

Допомога після звільнення з полону – розділ містить 5 навчально-методичних документів, які допоможуть у роботі з військовополоненими:

• Довжина теломер і депресія серед КВП: роль суб’єктивного віку;
• Міждисциплінарна клініка для колишніх військовополонених;
• Міжпоколінна передача травми батьків-колишніх військовополонених часів Громадянської війни в США;
• Військовополонений (The Prisoner of War);
• Військовополонені (ВП).

Посилання

Догляд – розділ містить практичні рекомендації для роботи з пацієнтами, які зазнали травматичних ушкоджень або прикуті до ліжка.

• План безпеки пацієнта;
• Критична роль медсестринства в реабілітації пацієнтів, які зазнали травматичних ушкоджень;
• Догляд за пролежнями.

Посилання

Реєстрація для участі у вебінарах

Альянс громадського здоров’я спільно з CoAct раді бути технічними партнерами проекту з гепатиту С на період з 2023 по 2026 рік, що фінансується Unitaid. Цей проект здійснюється в рамках консорціуму під керівництвом Frontline AIDS та спрямований на впровадження інноваційних досліджень щодо моделей лікування гепатиту С на рівні спільнот та послуг з догляду та підтримки в Нігерії.

Проект UNITAID, що буде впроваджуватися в штаті Гомбе за участю НУО DAPHO, має на меті покращення стану здоров’я та забезпечення доступу до якісних медичних послуг для споживачів ін’єкційних наркотиків. За планом, у липні 2024 року 625 осіб отримають шприци з малим мертвим об’ємом, протягом 18 місяців, а з січня 2025 року 2800 осіб будуть протестовані на вірус гепатиту С. Для 250 осіб заплановане надання послуг лікування ВГС противірусними препаратами прямої дії з метою завершення лікування до жовтня 2025 року.

Проект видається дуже своєчасним, оскільки існує спільне занепокоєння щодо розвитку епідемії ВІЛ серед ЛВІН у Нігерії, рівень поширеності ВІЛ-інфекції серед яких за останні 6 років зріс з 3,4% до 11%. Це пов’язано з практикою спільного використання голок (лише 36% респондентів повідомили, що завжди або майже завжди використовували чисту голку під час ін’єкцій протягом останнього місяця), а також низьким рівнем охоплення ЛВІН основними рекомендованими Всесвітньою організацією охорони здоров’я інтервенціями, такими як замісна підтримувальна терапія.

Альянс громадського здоров’я з радістю оголошує про початок реалізації «Програми навчання сімейних лікарів, як взаємодіяти з учасниками бойових дій». Цей проект має на меті допомогти сімейним лікарям надавати кращу медичну допомогу ветеранам, які постраждали внаслідок війни.

“Одним із основних фокусів програм IREX є підтримка ініціатив, спрямованих на покращення послуг для ветеранів та ветеранок. Первинна ланка медичної допомоги є надзвичайно важливою на шляху їхнього фізичного відновлення, тому віримо, що краще розуміння потреб ветеранів та ветеранок з боку сімейних лікарів значно покращить рівень надання послуг”, – говорить Директорка проєктів IREX Уляна Бах.

Ця програма допоможе сімейним лікарям краще зрозуміти унікальні потреби учасників бойових дій та надати їм необхідну медичну підтримку. Цьому слугуватиме впровадження програми навчання медичних працівників, де вони детальніше дізнаються про наслідки найпоширеніших травм та захворювань, пов’язаних з участю у бойових діях у повсякденному житті ветеранів.

“Це важливий крок на шляху до майбутнього відновлення та кращої реінтеграції ветеранів та ветеранок у суспільство та отримання орієнтованої на потреби учасника бойових дій медичної допомоги. Ми плануємо охопити навчанням і кампаніями 15 тис сімейних лікарів і терапевтів, отже, маємо суттєві і амбітні плани. Але чітко усвідомлюємо, що цей напрям роботи потребує подальших суттєвих інвестицій», – зазначає Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Проект передбачає:

• Проведення 3-денних тренінгів у Вінниці, Дніпрі та Києві для підвищення компетенції сімейних лікарів у наданні первинної медичної допомоги ветеранам.
• 15 вебінарів для сімейних лікарів та студентів медичних навчальних закладів.
• Розробку онлайн-курсу з елементами відео для подальшого використання в електронній системі безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я.
• Комунікаційну кампанію для інформування працівників сфери охорони здоров’я про програму та доступні їм ресурси.

Проект «Програма реінтеграції ветеранів: навчання сімейних лікарів, як взаємодіяти з учасниками бойових дій» виконується МБФ «Альянс громадського здоров’я» за підтримки Програми реінтеграції ветеранів, яку  реалізує IREX  за підтримки Державного департаменту США.

Проєкт виконується у партнерстві з ГО «Українська асоціація сімейної медицини», ГС “Твій сімейний лікар”, HAB | Lviv Habilitation Center.

Контакти: Ірина Жарук, zharuk@aph.org.ua, менеджерка проєкту

Додаткова інформація:

• Альянс громадського здоров’я: https://aph.org.ua/en/home/
• IREX: https://www.irex.org/

48-річний Андрій Лемак та його дружина Люба походять з Карпатських гір на заході України. Андрій є бойком – однією з трьох етнічних груп цього регіону. Будівельник за фахом, він приєднався до 24-ї механізованої бригади в лютому 2022 року, щоб воювати. У подружжя троє дітей. Це вже третя реабілітація Андрія.

ТРАВМА

Андрій: “Як тільки я почув, що відбувається, пішов до військкомату. Всі знали, що буде війна. Крім тих, хто не хотів знати, хто закривав очі… Я був на Майдані в лютому 2014 року, коли загинуло стільки людей. Вони кричали зі сцени: Не біжіть, бо буде провокація! А потім хлопців виносили назад як трупи. Ніхто не міг повірити, що таке станеться… І зараз ми не можемо повірити, що стирають з лиця землі Одесу, Суми, Харків. Дніпро, Запоріжжя. Ми не можемо в це повірити, чи не так?

Я був на Донбасі в 2014 і 2015 роках, в Дебальцевому. Але коли захопили Дебальцеве, я був вдома, у нас була ротація. Було Різдво, і наше командування вирішило, що на Водохреща можна їхати додому. Тож 12 січня я поїхав додому. А Дебальцеве почали оточувати 18 січня. До 19 лютого його взяли. Мені дуже пощастило, можна сказати…

На повномасштабній війні я прослужив два місяці. Поранення отримав у квітні 2022 року в Попасній. Прийшов до тями в Умані. А Дніпро, Покровськ – нічого не пам’ятаю, 10 днів був у комі. Я думаю, що мене накачували чимось, тому що я був в Атлантичному океані, я був в Арабських Еміратах, я був в окопах… і 9 травня я почав приходити до тями. Я почав питати: Де я? Що зі мною? Тому що останнє, що я пам’ятаю, – це танкова стрілянина, більше нічого… Були медсестри, лікарі – вони думали, що я все знаю, але я нічого не пам’ятаю. Мені, може, разів десять переказували. Знаю, що у мене було таке видіння… Я бачила себе зверху: Моя рука висіла і була вся чорна. Тому що та сама рука була розірвана. Рука чорна, а черепа не було, тільки білі мізки. І я відчуваю себе – дивіться, моя голова там… Я не міг зрозуміти, що зі мною сталося, чи це був просто сон, чи щось таке. Потім почав розпитувати, і мені пояснили. Потім мене відправили в лікарню до Львова. А потім крапельниці, уколи, уколи, крапельниці…”

Люба: “Знайомі сказали, що Андрій поранений, але не знали, де він знаходиться. Ми самі обдзвонили лікарні і знайшли його. Через чотири дні. У військових був мій номер, але вони нам не повідомляли. Багато хлопців тоді загинуло і було поранено… Він був в Умані, а потім тут, у Львові, і я приїхала до Львова. Йому дали старий телефон, і я йому подзвонила. Він не міг сам підняти трубку, тим більше, що це був звичайний старий телефон, тож хтось відповів йому на дзвінок. Спочатку я не знала, що він буде сліпим. Пізніше лікар сказав мені, що одне око вони видалили відразу. А друге, як вони сказали, було пошкоджене. Я все ще сподівалася, що він зможе бачити, але виявилося, що друге око повністю зруйноване”.

Андрій: “Ми поїхали в Німеччину, в Дрезден, і там сказали, що вибух пошкодив мені задню частину сітківки ока, і вона не відновлюється… Тобто все померло. Зараз у мене дві надії: що технології розвиваються і я матиму штучне електронне око, і що це не буде коштувати півмільйона чи мільйон євро. Якщо це можливо, щоб ми могли собі це дозволити. Це все, на що ми сподіваємося”.

РЕАБІЛІТАЦІЯ

Люба: “Вони знайшли мій номер через волонтерів і зателефонували нам [про реабілітацію]. Перший раз ми одразу погодилися, тому що він взагалі нікуди не ходив. Йому сподобалося, тому що там такі ж хлопці, як і він, і обстановка трохи відрізняється від домашньої. Вони кожного разу потроху нас вчили. Щоразу йому нагадують, нагадують, нагадують, і вже трошки краще. Я йому все повторюю, але у нього пошкоджений мозок, і він забуває… це його короткочасна пам’ять, він може забути. Тому він такий, трохи нервовий. Я йому весь час нагадую, а він дратується. У нього металева пластина, вся передня частина черепа була розтрощена. Іноді він може балакати, як маленька дитина, коли в нього є настрій. Рука теж погано функціонує, вирвало кістку… Йому важко користуватися однією рукою.

Я відпочиваю тут, на цій реабілітації. Вдома – сім’я, рутина, робота, все на мені, а тут я відпочиваю від усього. Трохи розслабляюся раз на рік”.

Андрій: “Треба бути самостійним, самостійно пересуватися, розуміти, що нам потрібно, вчитися жити в тому світі, в який нас закинула доля. Треба виживати. Тренери тут нам допомагають… Нові люди, новий досвід, нові навички. Ти не хочеш бути десь на самоті, ти шукаєш нових вражень. Я багато чого не знав. Це нецікаво, поки не втратиш зір. Наприклад, орієнтація – раніше я не розумів, ніколи не цікавився і не думав про це. Сімейні проблеми, як заробити гроші, куди піти…. і тут ти стикаєшся з тим, що ти не бачиш. Для мене першим враженням було, що це тимчасово, скоро закінчиться. Але це не закінчилося за два роки, і це не закінчиться. Ці люди нам показують, розповідають. Треба шукати нові стимули. Нові інтереси. Треба жити. Бог врятував мені життя, у мене ще є діти – треба жити”.

НАЗАД У СУСПІЛЬСТВО

Андрій: “У нас двоє хлопців і дівчина. Найстаршому 21 рік. Другому – 18, він навчається у Львівській політехніці. А донька ще вчиться в школі…. Старший навчається у Харківському військовому інституті, але зараз він на Західній Україні. У вересні 2021 року поїхав служити в Київський інститут оборони імені Черняховського, а в лютому 2022 року прийшли наші “брати по духу”. Наші “визволителі”. Він воював прямо там, у Києві. У нього нерозпізнана контузія – одна контузія вже навіть не вважається пораненням, треба мінімум дві. Це була трагедія і для моєї дружини, і для сина, і для чоловіка одночасно…

Ми живемо в селі, в перших горах Карпат. На річці Дністер. Я трохи гуляю, якщо є з ким гуляти”.

Люба: “Йому трохи важко ходити вдома, бо у нас ґрунтові дороги. Але він може орієнтуватися по землі, по траві. І пам’ятає, що де знаходиться. Він може сам піти в магазин, може піти в гості до друзів. Там є маленький місток, і він навіть може перейти через нього по пам’яті. Одного разу ми їхали з ним кудись, і я не знала дороги. Він сказав мені по пам’яті, де вийти, який будинок, який поворот. Він говорив, а я очима: так ми і доїхали до місця. Він пам’ятає все, що було дуже давно. А те, що сталося зараз, його короткочасна пам’ять, він може втратити.

Я ніколи раніше не стикалася з незрячими людьми. І це було так важко. Я навіть заплакала, я не знала, що з ним робити. Мені здавалося, що я добре пояснюю, як кудись йти, але для нього це все було неправильно. І він був такий тривожний і дратівливий, і я теж. Потрібні були місяці, щоб звикнути, як справлятися з такою людиною. Зараз ми вже звикли, вже жартуємо: Що, не скажеш, куди їдеш? Він каже, що йде до сусіда. Він іде вздовж паркану і знає, куди повернути. Я кажу: Що ти казав, що не бачиш? Та ти все бачиш! Так ми жартуємо.

Для мене немає нічого складного, бо я бачу. Але для нього… Ну, іноді він думає, що йому важко. Але він все може. Він такий впертий.

Наше село маленьке, але багато чоловіків служать в армії. Вони приходять до нас, ті, що служать. І Андрій їх заспокоює, що все буде добре. Що все добре. Він завжди каже, що все буде добре. Він позитивна людина, жартує, розповідає анекдоти. А ще каже, що йому пощастило. Що є хлопці, яким гірше. Він каже, що йому пощастило”.

У ситуації безпрецедентної агресії росії, Альянс громадського здоров’я, знаходиться, як завжди, на передовій і бореться за Україну та її народ. Ми залишаємося поряд в цій боротьбі за суверенітет України.

1 грудня 2024/ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ 2024: ПРОТИДІЯ ВІЛ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

19 листопада 2024 / 1000 днів відтоді, як світ відкрив для себе українську мужність і стійкість

24 березня 2024/ Всесвітній день боротьби з Туберкульозом 2024 в Україні, охопленій війною: історія стійкості

23 лютого 2024/ ВІЛ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ

31 грудня 2023/ 2024: потужний, вдалий, визначальний! Річний стейтмент

15 грудня 2023/ Зведений звіт #HELPNOW HUB за 2022 –2023 р.р.: 20 місяців безперервної допомоги для 37 тисяч українців по всьому світу

1 грудня 2023/ Міжнародний день боротьби зі СНІДом: СТІЙКІСТЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

23 жовтня 2023 (історії)/ Понад 218 000 українців отримали допомогу завдяки новим ініціативам: життєві історії людей та шляхи подолання проблем, які принесла війна

1 червня 2023/ В Міжнародний день захисту дітей Альянс громадського здоров’я закликає звернути увагу на дітей, які постраждали від війни в Україні

24 березня 2023/ НЕЗЛАМНІ ПРОТИ ТБ: Ситуаційний звіт до Міжнародного дня боротьби з туберкульозом

23 лютого 2023: 365  днів війни: перемагаємо в боротьбі з ВІЛ та туберкульозом!

31 грудня 2022: #HelpNow HUB 2022: допомога, що не може чекати!

01 грудня 2022: Воєнні злочини та порушення прав ключових спільнот на тлі російської військової агресії

01 грудня 2022: Всесвітній день боротьби зі СНІДом: відповідь на виклики ВІЛ під час війни

Вересень 2022: #HelpNow HUB — 6 місяців поруч, щоб надати допомогу там, де ти!

Ситуаційний звіт станом на 20.06.2022: Гуманітарні конвої Альянсу: 111 днів в дорозі, 111 днів допомоги.
Ситуаційний звіт станом на 10.06.2022: Вірусний Гепатит С.
Ситуаційний звіт станом на 03.05.2022: 100 днів повномасштабної війни росії проти України.
Ситуаційний звіт станом на 20.05.2022: Після окупації: регіони, звільнені від російської окупації.
Ситуаційний звіт станом на 06.05.2022: Профілактика.
Ситуаційний звіт станом на 28.04.2022: Внутрішньо переміщені особи та мігранти.
Ситуаційний звіт станом на 8.04.2022: Надання гуманітарної допомоги.
Ситуаційний звіт станом на 04.04.2022, спеціальний випуск: Ситуація на тимчасово окупованих територіях Херсону та області.
Ситуаційний звіт станом на 31.03.2022, спеціальний випуск: ЗПТ
Ситуаційний звіт станом на 26 березня 2022 року
Спеціальний випуск: Ситуація в Маріуполі. Ситуаційний звіт: відповідь Альянсу на виклики, які спричинила агресія РФ в Україні.
Ситуаційний звіт станом на 21 березня 2022 року
Ситуаційний звіт станом на 14 березня 2022 року
Ситуаційний звіт станом на 8 березня 2022 року

Як війна надихає жінок реалізовуватися у гуманітарній сфері

Напередодні 8 Березня – Дня боротьби за права жінок – ми хочемо підтримати українських жінок, які під час цієї руйнівної війни почали впроваджувати зміни в Україні та стали її міцним тилом.
Успішні жінки завжди надихають: вони впевнені в собі, сильні та незалежні. Щодня ми бачимо їх навколо нас, таких тендітних і неповторних, тих, які зараз творять новітню історію. Провівши опитування серед партнерських НУО, які працюють з Альянсом у гуманітарній сфері, ми побачили, що ця сфера має дійсно жіноче обличчя: 72% працівників таких організацій – це жінки і тільки 28% – чоловіки. І сьогодні, ми хочемо познайомити вас з маленькою частинкою цих надзвичайних українок, які працюють в гуманітарній сфері з великим натхненням і любов’ю, поєднуючи кар’єру та власне життя.

Анастасія Дьячковська, координаторка проєктів ГО «Альтернатива», Одеський регіон.

Я зацікавилася гуманітарною сферою, коли у 2018 році почала волонтерити у громадській організації. На той час я здобувала вищу освіту, але для себе зрозуміла, що мені до душі – соціальна робота. І я поступово почала включатися в діяльність: у 2022 році мене залучили у гуманітарний проєкт, а в 2023 довірили важливу місію – я стала координатором проекту та регіональним фасилітатором ініціативних груп, які працювали в Одеському регіоні.
Під час роботи фасилітатором я познайомилася з багатьма волонтерами і разом ми створили ініціативну групу «Багатодітні матусі». Це досить яскравий приклад гуртування внутрішньо-переміщених осіб з багатьох регіонів України. Розуміючи те, що в Одесі багатодітним жінкам дуже складно знайти роботу, вони згуртувалися і створили дитячий центр, де можуть перебувати їхні діти у робочий час. Наразі там знаходиться близько 50 діток різного віку. Для багатьох жінок-ВПО це вихід зі складної ситуації, бо тепер вони мають змогу працювати і забезпечувати першочергові потреби. У центрі проводяться освітні заходи, майстер-класи,заняття з підготовки до школи – і все це забезпечується власними силами цих жінок.
На жаль, в Одеському регіоні продовжуються активні бойові дії, ситуація з обстрілами є досить нестабільною, більшість чоловіків або пішли на фронт, або змінили місце проживання через активну мобілізацію. Тому в часи війни, жінки почали брати на себе чоловічі обов’язки, виконувати чоловічу роботу. Наприклад, в нашій організації «Альтернатива» зараз працює тільки один чоловік, всі інші співробітники – це жінки. І ми, жінки, в тому числі займаємося і важкою фізичною працею, такою як, наприклад, роздача продуктових наборів. Але ми це робимо із задоволенням, бо розуміємо, що для Одещини гуманітарна діяльність є надзвичайно необхідною, тому що у 2024 році дуже скоротилося фінансування і грошей не вистачає на забезпечення першочергових потреб мешканців регіону. Зараз у нас з керівником організації є ідея, яку хочемо реалізувати – це відкриття кухні для людей, які не мають коштів на харчування чи не мають змоги готувати їжу.
Щодо мене особисто, я дуже надихаюся допомагаючи людям. Коли я бачу людей, які до нас приходять за гуманітарною допомогою, за продуктовими наборами зі своїми сім’ями, маленькими дітьми – які вони вдячні і на скільки їм це потрібно – я розумію, що ми робимо дуже важливу роботу. Подивившись у їхні щасливі очі розумієш, що ти у правильному місці і повинен займатися тим, чим ти займаєшся!

Вікторія Бобринок, директорка шелтеру “Безпечне місце”, м. Львів
З початком війни я, як і багато українців, вимушена була покинути домівку через окупацію мого міста та набула статус переселенки. Я особисто на собі відчула всі негаразди, всю біль, яку переживають переселенці: починаючи від психологічного травмування та закінчуючи роздумами, де далі жити та чим годувати дітей. Коли ми з дітьми приїхали до Львова, на вокзалі нам запропонували тимчасово поселитися у приміщенні школи, де потрібно було спати на карематах у спортзалі. Мені, як самодостатній людині, це було дуже важко прийняти, бо я переживала за своє психологічне здоров’я та здоров’я дітей. Я знайшла для нас житло, але в голові засіла думка, як нам (переселенцям) зараз важко, ми викинуті із життя і потрібно щось терміново робити, щоб допомагати. До війни, у своїй громаді, я очолювала декілька ОСББ, працювала директоркою школи і була депутаткою місцевої ради – у мене активна життєва позиція. Саме ці організаторські здібності і запал допомогли мені на новому місці: спершу я створила спільноту «Токмак у Львові», а згодом, коли ми з Альянсом знайшли один одного, очолила шелтер «Безпечне місце».
На той час гострою була необхідність створити прихисток з відповідними умовами для ВПО. І у найкоротші терміни, у центрі Львова, було відкрито шелтер з нормальними меблями, ортопедичними матрацами, білосніжною постільною білизною і купою вбиралень. Ми створили не лише комфортні умови для перебування людей у прихистку, а й забезпечили широким спектром дуже важливих послуг, таких як: психологічна та юридична підтримка, допомога соціального працівника у пошуках житла, інформаційні та просвітницькі заходи і майстер-класи задля швидшої соціалізації і інтеграції ВПО у нове життя.
За час діяльності шелтеру ми започаткували дитячий табір «Безпечне місце», який орієнтований на діточок з прифронтової зони. Також у нас функціонує Хаб соціальної допомоги і табір майбутніх професій з ІТ-напрямку. Зараз я маю ще одну ідею, яку планую реалізувати – започаткувати школу професій медичної сфери. Це дуже важливий напрямок і я хочу, щоб наші діти мали змогу пройти не лише навчання, а й ближче познайомилися з професією відвідуючи різноманітні зустрічі та екскурсії у медичних закладах.
Колектив нашого шелтеру складається на 100% з жінок-ВПО і, на жаль, в усіх нас власне житло знаходиться в окупації. І як би важко нам не було, виконуючи і чоловічу і жіночу роботу, ми знаємо, що тут ми на своєму місці, це наше покликання. Коли тобі подобається те, чим ти займаєшся, починаєш ініціювати зміни, «запалюєшся» ідеями, весь час намагаєшся щось покращувати, і чим більше робиш тим більше маєш ресурсу зробити ще. Найкращою подякою для мене є оті усмішки від людей, коли вони вже облаштувалися і пишуть тобі «дякую, що ви дали нам друге життя». Це дуже надихає і надає сил!

Катерина Горбик, волонтерка, координаторка гуманітарних проєктів “Пліч-о-пліч” та “Соціальний гардероб”, м. Полтава
З самого початку війни я зрозуміла, що окрім своєї основної роботи буду приділяти дуже багато часу гуманітарній сфері. Коли прийшло розуміння того, що війна затягнеться, мені хотілося підтримати людей, більше допомагати. І ми, разом із командою волонтерів, ініціювали створення соціального гардеробу. Це наш особистий, маленький внесок, який став важливим та дуже необхідним для мешканців регіону.
За підтримки донорів, ми отримуємо одяг, гігієнічні товари та товари для дітей з-за кордону. Спершу цю допомогу ми розповсюджували у громадах, але згодом виникла ідея це структурувати та дати можливість більшій кількості людей отримати дані послуги. Потреба в речах була і вона нікуди не дівається. І перед початком осінньо-зимового сезону ми розуміли, що люди будуть приходити, тому заздалегідь почали готуватися до ще однієї важкої осені та зими. У приміщенні одного зі складів було організовано роботу соціального хабу таким чином, щоб люди, які будуть сюди приходити за речами, могли спокійно обирати, що їм потрібно, уникаючи черг і натовпу. Для нас було дуже важливим створити комфортні умови для клієнтів, в першу чергу для матерів з маленькими дітьми та людей з інвалідністю.
Всі хто дотичний до роботи соціального гардеробу займаються ним на волонтерських засадах, у вільний від роботи час. В сучасних реаліях, коли чоловіки вимушені були стати на захист країни, жінки взяли на себе керівну роль і виконують багато чоловічої роботи, такої як, наприклад, розвантаження машин з гуманітарною допомогою. Наразі, нашою «жіночою» командою було розповсюджено понад 180 тон гуманітарної допомоги. Починаючи з червня 2023 року, за 7 місяців роботи соціального гардеробу, допомогу отримали 1370 осіб з різних категорій населення: ВПО, місцеві жителі, сім’ї військовослужбовців, люди з інвалідністю, інші вразливі категорії. Зараз, в холодну пору року, люди особливо вдячні за постільну білизну, подушки та ковдри. У них дійсно немає на чому спати, не вистачає звичайних базових речей. Приходить багато вагітних жінок, які беруть одяг і необхідні речі для своїх майбутніх діток. Соціальний гардероб – це не одноразова допомога, нею можна користуватися раз на місяць. Такий термін довелося встановити через великий попит, ми хочемо допомогти всім, але всі наші клієнти мають бути в рівних умовах.
Зараз мене дуже надихає моя робота, бо коли ти щось робиш для інших, з’являється відчуття тепла всередині. Ми – жінки – дуже емпатичні, і я розумію, що мені не можна зупинятися. Коли бачиш людей, які втратили свої домівки, рідних, своє звичне життя – я всіма силами намагаюся їм допомогти, нерідко вкладаючи при цьому власний ресурс. Але можу сказати відверто: ні секунди не сумнівалась, що я на своєму місці!

Команда «Альянсу громадського здоров’я» впродовж 23 років допомагає отримувати доступ до профілактики, діагностики та лікування ВІЛ, гепатитів, туберкульозу, захищає права людей та надає гуманітарну підтримку. Після початку повномасштабного вторгнення, фонд відгукнувся на потреби українців широким колом гуманітарних ініціатив. У перші місяці війни разом з понад 100 регіональними партнерами в Україні Альянс розгорнув гуманітарну діяльність в усіх областях на підконтрольній території країні і за короткий час став експертом у цій сфері, залучивши понад 70 мільйонів гривень на потреби звичайних людей, які найбільш потерпають від війни. Евакуація, гуманітарна допомога, продукти харчування, основні медичні послуги, доставка медикаментів та діагностика, підтримка психічного здоров’я, обігрів, безперебійне живлення, притулки та житло для внутрішньо переміщених осіб, постійна правозахисна підтримка через механізм REAct, онлайн-підтримка (24/7) через HelpNOW для українських біженців у 51 країнах світу стали доступними завдяки реалізації гуманітарних ініціатив Альянсу.

Додаткова інформація:
1975 року в ООН офіційно оголосили святкувати Міжнародний жіночий день або День боротьби за права жінок – 8 березня. Жіночий день у всьому світі відзначається різними способами: у деяких країнах на рівні державного свята, в інших – соціально чи місцево. ООН відзначає дату у зв’язку з темою прав жінок. У деяких частинах світу МЖД досі відображає своє політичне походження, відзначаючись протестами та закликами до радикальних змін; в інших же, особливо на Заході, воно в основному соціокультурне і зосереджене на святкуванні жіночості.

“HAB | Lviv Habilitation Center” відкриється у Львові 7 березня. Це ініціатива “Альянсу громадського здоровʼя” у співпраці з Національним реабілітаційним Центром НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN). 

“HAB | Lviv Habilitation Center” – перехідний безбарʼєрний простір, що надає можливість безпечно пережити досвід війни, щоб рухатися далі. Тут отримуватимуть нові навички ветерани та цивільні, що вже пройшли фізичну реабілітацію у Центрі UNBROKEN та потребують адаптації до нових умов життя. 

Площа абілітаційного центру – 660 м.кв. Він має 9 кімнат  і 27 ліжок. Планується, що за рік абілітацію там проходитимуть 300 резидентів. 

Абілітаційний процес буде максимально подібним до того, що чекає на ветеранів та поранених цивільних вдома. Самостійне приготування їжі, походи в магазин, а також навички пересування громадським транспортом. 

Ідею центру є термін “абілітація”, що й став основою назви та означає – сукупність психологічної допомоги, роботи у групах та самонавчання. За допомогою коучів, психологів та реабілітологів ветерани та цивільні протягом трьох тижнів навчатимуться автономності в інклюзивному просторі та поза його межами. 

Першими резидентами центру стали:

Яна Ковальова, бібліотекарка з Авдіївки, постраждала від бойових дій, внаслідок чого ампутували праву ногу. Пройшла лікування та реабілітацію в Unbroken. Адаптується до повсякденного життя в Lviv Habilitation Center.

Ілля Дмитришин, військовослужбовець ДШВ, був поранений під час оборони України. Лікувався та реабілітувався в Unbroken. Фокусується на адаптації до статусу ветерана і особи з інвалідністю, працює над психоемоційним станом і плануванням майбутнього в Lviv Habilitation Center.

За прогнозами, після перемоги у війні в Україні буде понад 5 мільйонів представників ветеранського середовища: ветеранів, їхніх родин та сімей загиблих. За даними Міністерства у справах ветеранів нині в Україні вже зареєстровано понад 851 068 тис. ветеранів війни. В умовах активної фази воєнних дій ця шалена кількість людей, що потребують допомоги, тільки збільшуватиметься. Саме тому відкриття першого в Україні Абілітаційного центру має на меті стати опорним пунктом для тих, хто продовжує життєву подорож в новому контексті. 

Участь у заході візьмуть:

• Андрій Клепіков – виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я» .
• Олег Березюк – керівник психосоціального напрямку Центру НЕЗЛАМНІ.
• Олег Білянський – керівник Центру НЕЗЛАМНІ.
• Резиденти центру 

Коли? 

Четвер, 7 березня о 12:00 

Де? 

вул. Стрийська, 86В (ЖК Парк Тауер), відео як нас знайти 

Під час відкриття планується:

– Проведення презентації простору та напрямку розвитку абілітації в Україні

– Спілкування з резидентами та медпрацівниками

– Учасники зможуть долучитись до майстер-класу з кінцугі разом з ветеранами

Отримати пост-реліз з фото та коментарями учасників можна зареєструвавшись за посиланням: https://forms.gle/SQVeg21oA7EzjBWp7

Контакти:

• Анна Горкун, PM “HAB | Lviv Habilitation Center”, (067) 220-90-40, horkun@aph.org.ua
• Інна Гаврилова, комунікаційниця Альянсу громадського здоров’я, gavrylova@aph.org.ua
• Зоряна Гасій, комунікаційниця Центру НЕЗЛАМНІ, (067) 152 72 22

Додаткова інформація:

Альянс громадського здоров’я має 23-річний досвід реалізації програм доступу та підтримки стійкості лікування по програмах з ВІЛ/ТБ. З початку війни було запущено ряд ініціатив та програм: почав свою роботу Гуманітарний конвой, яким було перевезено понад 1,2 мільйони тонн вантажів, запущено міжнародну програму екстреної підтримки та координації HelpNow HUB для українців по всьому світу, ми розширили асортимент послуг наших 50 мобільних амбулаторій, закупили велосипеди у регіонах, де інакше дістатись до пацієнтів соцпрацівники не могли, розширили програми надання прямої гуманітарної, соціальної та психологічної підтримки. Наразі, Альянс громадського здоров’я підтримує 10 притулків для біженців та внутрішньо переміщених осіб по всій Україні. 

Національний реабілітаційний центр  «НЕЗЛАМНІ» (UNBROKEN) — це унікальне місце, де дорослі та діти, які постраждали від війни, отримують комплексну кваліфіковану медичну допомогу. Це реконструктивна хірургія, ортопедія і роботичне протезування. Постраждалим не лише встановлюють протези, тут їх виготовляють. Окрім того, у Центрі займаються фізичною, психологічною та психосоціальною реабілітацією постраждалих військових та цивільних. Від початку повномасштабної війни допомогу в Центрі отримали понад 16 тисяч українців, які постраждали внаслідок воєнних дій.