До повномасштабної війни Олександр Жильченко працював шахтарем у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Після виходу на пенсію він планував нарешті більше часу приділяти собі та родині: подорожувати Україною, відпочивати, здійснювати відкладені мрії. Та в лютому 2022 року ці плани перекреслила війна.
47-річний чоловік добровільно вступив до 121-ї бригади територіальної оборони. У жовтні того ж року під час виконання бойового завдання поблизу Кривого Рогу він отримав важке поранення, яке назавжди змінило його життя.
Коли здається, що майбутнього більше немає
Після евакуації Олександр кілька місяців провів у лікарнях Києва та Кропивницького. Саме там він дізнався, що повністю втратив зір. Разом із фізичним болем прийшло відчуття розгубленості. Родина шукала відповіді на питання, як жити далі, але практично не отримувала інформації про можливості реабілітації чи адаптації.
Лікарі рятували життя, однак після завершення лікування сім’я залишилася сам на сам із новою реальністю.
«Після поранення я не розумів, як житиму далі. Майже не виходив із дому, не міг сам користуватися телефоном і не вірив, що колись знову стану самостійним. Тоді мені здавалося, що все моє життя звузилося до чотирьох стін. Найважче було навіть не втратити зір, а повірити, що після цього життя не закінчується», — пригадує Олександр.
Крок за кроком до самостійності
Переломним моментом стала участь у проєкті Touch Point. На першу реабілітацію Олександр їхав із великими сумнівами. Дорога після тривалого лікування була виснажливою, а будь-які зміни викликали тривогу. Але вже під час курсу він побачив, що життя після втрати зору може бути активним і наповненим.
Фахівці проєкту навчили його користуватися білою тростиною, працювати зі смартфоном, орієнтуватися в просторі та виконувати щоденні справи самостійно. Те, що раніше здавалося неможливим, поступово ставало частиною нового життя.
За словами дружини Тетяни, після першого курсу додому повернулася зовсім інша людина. Олександр став упевненішим, почав більше довіряти власним силам і робити те, чого раніше боявся. Сьогодні він уже самостійно виходить на прогулянки неподалік дому, користується телефоном, спілкується в соціальних мережах, слухає новини та музику. Для багатьох це звичайні речі, але після втрати зору саме вони повертають відчуття свободи.
Не залишитися наодинці
Олександр переконаний, що не менш важливою за практичні навички стала можливість зустріти інших ветеранів, які пережили подібний досвід. Спілкування з людьми, які також втратили зір через війну, допомогло відчути, що він не сам. Учасники підтримують одне одного, діляться труднощами та успіхами, разом шукають відповіді на складні питання нового життя.
Для родин така підтримка теж має величезне значення. Тетяна зізнається, що після поранення чоловіка їй довелося вчитися всьому заново — як правильно супроводжувати незрячу людину, як допомагати, не обмежуючи її самостійність, як будувати новий побут. Реабілітація дала знання не лише Олександру, а й усій родині.
Сьогодні вони продовжують проходити програму Touch Point та поступово повертаються до активного життя.
Історія Олександра — це нагадування про те, що після втрати зору життя не закінчується. Але для того, щоб людина змогла знову відчути впевненість у собі, недостатньо лише медичної допомоги. Потрібні фахова реабілітація, підтримка близьких і можливість навчитися жити по-новому. Саме це дає проєкт Touch Point.
Про програму Touch Point
Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.
Програма включає:
- навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
- розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
- фізичну реабілітацію;
- психологічне консультування;
- подальший супровід після повернення до громади.
Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.
Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.
Як підтримати проєкт Touch Point
Ви можете підтримати програму вже зараз:
- через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
https://donate.aph.org.ua/en/ - у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
- через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі Endaoment (Touch Point);
- а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.
Завдяки вашій підтримці ветерани та цивільні, які втратили зір через війну, отримують шанс повернути незалежність, знайти нові можливості та знову відчути себе частиною суспільства. Для багатьох із них це не просто реабілітація — це шлях назад до життя.