У листопаді 2022 року життя Людмили Норець змінилося за лічені секунди. Того дня вона була на роботі у Вишгороді на Київщині, де багато років працювала в соціальній службі та допомагала людям вирішувати їхні проблеми. Коли російська ракета влучила в будівлю, де розташовувався її офіс, під завалами опинилися десятки людей. Людмила вижила, але отримала важкі травми та повністю втратила зір.
Сьогодні, через понад два роки після трагедії, вона продовжує відновлюватися та вчитися жити по-новому. Важливою частиною цього шляху для неї став проєкт Touch Point.
Один вибух, який змінив усе
Ракета влучила у багатоповерхівку, де знаходився офіс Людмили. Від вибуху на неї обвалилися стіна, меблі та важкий сейф. У будівлі загинули дев’ятеро людей, ще десятки отримали поранення. Попереду були місяці лікування, десятки госпіталізацій і шістнадцять складних операцій. Лікарі боролися не лише за її здоров’я, а й за можливість повернути бодай частину звичного життя.
«Я думала, що мені допоможуть знову бачити. Хотіла знайти будь-яку можливість, будь-яку надію. Але згодом довелося прийняти реальність і вчитися жити без зору», — згадує Людмила.
Після виписки з лікарні вона опинилася перед новим викликом: як жити далі, коли звичний світ зник.
«Мені казали, що реабілітація не для таких, як я»
До поранення Людмила працювала з людьми, користувалася комп’ютером, водила автомобіль і вела активне життя. Після травми вона намагалася знайти інформацію про реабілітацію та навчання для людей, які втратили зір. Проте всюди чула майже однакову відповідь: допомоги немає.
Вона телефонувала до медичних установ, соціальних служб та профільних організацій, але не могла знайти програму, яка допомогла б освоїти нові навички та повернутися до активного життя. Особливо болісним для неї став момент зустрічі з молодшим онуком, який після довгої розлуки не впізнав бабусю через наслідки поранення. Саме тоді Людмила зрозуміла, що не хоче замикатися вдома й поступово зникати з життя родини та суспільства.
Повернутися до людей
Після поранення Людмила не лише втратила зір — вона втратила звичне життя, яким жила десятиліттями. Колись її телефон не замовкав: люди зверталися по допомогу, просили поради, знали, що вона завжди підтримає. Та після трагедії дзвінки майже припинилися. «Мені здавалося, що я залишилася з цим сама», — зізнається жінка. Найболючішим виявилася не лише втрата зору, а й відчуття самотності. Більшість часу вона проводила вдома, поки чоловік займався справами надворі, а майбутнє здавалося невизначеним.
Про проєкт Touch Point Людмила дізналася завдяки пошукам доньки, яка зверталася по допомогу до різних організацій. Під час реабілітації вона вперше отримала те, чого їй так бракувало після травми, — спілкування, підтримку та відчуття, що вона не сама.
Тут вона навчилася користуватися білою тростиною, почала освоювати телефон і комп’ютер, працювала з фахівцями з орієнтування та мобільності. Не менш важливим стало спілкування з іншими учасниками програми, які також пережили втрату зору.
«Найцінніше для мене було відчути, що я знову серед людей. Що я не сиджу вдома наодинці зі своїми думками, а можу навчатися, спілкуватися і рухатися вперед», — розповідає вона.
Слухаючи під час реабілітації історії інших учасників, Людмила часто думала, що молодші люди будують плани, виховують дітей, розвивають власну справу, тоді як їй самій доводиться заново шукати сенс і опору. Та саме спілкування з іншими людьми, підтримка фахівців і можливість знову бути частиною спільноти допомогли їй поступово виходити з ізоляції та повертати віру в себе.
Сьогодні Людмила зізнається, що майбутнє все ще бачиться їй непростим. Але завдяки підтримці чоловіка, родини та проєкту вона вже не почувається сам на сам зі своєю бідою.
Проєкт Touch Point допомагає людям, які втратили зір через війну, повернути не лише практичні навички, а й віру в те, що вони залишаються частиною суспільства. Саме така підтримка дає можливість зробити перші кроки після травми та знову відчути, що навіть після найтемніших моментів життя триває.
Про програму Touch Point
Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.
Програма включає:
- навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
- розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
- фізичну реабілітацію;
- психологічне консультування;
- подальший супровід після повернення до громади.
Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.
Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.
Як підтримати проєкт Touch Point
Ви можете підтримати програму вже зараз:
- через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
https://donate.aph.org.ua/en/ - у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
- через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі Endaoment (Touch Point);
- а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.
