До повномасштабної війни Олександр Жильченко працював шахтарем у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Після виходу на пенсію він планував нарешті більше часу приділяти собі та родині: подорожувати Україною, відпочивати, здійснювати відкладені мрії. Та в лютому 2022 року ці плани перекреслила війна.

47-річний чоловік добровільно вступив до 121-ї бригади територіальної оборони. У жовтні того ж року під час виконання бойового завдання поблизу Кривого Рогу він отримав важке поранення, яке назавжди змінило його життя.

Коли здається, що майбутнього більше немає

Після евакуації Олександр кілька місяців провів у лікарнях Києва та Кропивницького. Саме там він дізнався, що повністю втратив зір. Разом із фізичним болем прийшло відчуття розгубленості. Родина шукала відповіді на питання, як жити далі, але практично не отримувала інформації про можливості реабілітації чи адаптації.

Лікарі рятували життя, однак після завершення лікування сім’я залишилася сам на сам із новою реальністю.

«Після поранення я не розумів, як житиму далі. Майже не виходив із дому, не міг сам користуватися телефоном і не вірив, що колись знову стану самостійним. Тоді мені здавалося, що все моє життя звузилося до чотирьох стін. Найважче було навіть не втратити зір, а повірити, що після цього життя не закінчується», — пригадує Олександр.

Крок за кроком до самостійності

Переломним моментом стала участь у проєкті Touch Point. На першу реабілітацію Олександр їхав із великими сумнівами. Дорога після тривалого лікування була виснажливою, а будь-які зміни викликали тривогу. Але вже під час курсу він побачив, що життя після втрати зору може бути активним і наповненим.

Фахівці проєкту навчили його користуватися білою тростиною, працювати зі смартфоном, орієнтуватися в просторі та виконувати щоденні справи самостійно. Те, що раніше здавалося неможливим, поступово ставало частиною нового життя.

За словами дружини Тетяни, після першого курсу додому повернулася зовсім інша людина. Олександр став упевненішим, почав більше довіряти власним силам і робити те, чого раніше боявся. Сьогодні він уже самостійно виходить на прогулянки неподалік дому, користується телефоном, спілкується в соціальних мережах, слухає новини та музику. Для багатьох це звичайні речі, але після втрати зору саме вони повертають відчуття свободи.

Не залишитися наодинці

Олександр переконаний, що не менш важливою за практичні навички стала можливість зустріти інших ветеранів, які пережили подібний досвід. Спілкування з людьми, які також втратили зір через війну, допомогло відчути, що він не сам. Учасники підтримують одне одного, діляться труднощами та успіхами, разом шукають відповіді на складні питання нового життя.

Для родин така підтримка теж має величезне значення. Тетяна зізнається, що після поранення чоловіка їй довелося вчитися всьому заново — як правильно супроводжувати незрячу людину, як допомагати, не обмежуючи її самостійність, як будувати новий побут. Реабілітація дала знання не лише Олександру, а й усій родині.

Сьогодні вони продовжують проходити програму Touch Point та поступово повертаються до активного життя.

Історія Олександра — це нагадування про те, що після втрати зору життя не закінчується. Але для того, щоб людина змогла знову відчути впевненість у собі, недостатньо лише медичної допомоги. Потрібні фахова реабілітація, підтримка близьких і можливість навчитися жити по-новому. Саме це дає проєкт Touch Point. 

Про програму Touch Point

Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.

Програма включає:

• навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
• розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
• фізичну реабілітацію;
• психологічне консультування;
• подальший супровід після повернення до громади.

Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.

Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.

Як підтримати проєкт Touch Point

Ви можете підтримати програму вже зараз:

• через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
  https://donate.aph.org.ua/en/ 
• у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
• через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі  Endaoment (Touch Point);
• а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.

Завдяки вашій підтримці ветерани та цивільні, які втратили зір через війну, отримують шанс повернути незалежність, знайти нові можливості та знову відчути себе частиною суспільства. Для багатьох із них це не просто реабілітація — це шлях назад до життя.

Поки Україна продовжує зазнавати атак на систему охорони здоров’я, її досвід забезпечення безперервності життєво важливих медичних послуг в умовах війни стає джерелом практичних рішень і уроків для світової спільноти у сфері громадського здоров’я.

До 25-ї Міжнародної конференції з питань СНІДу (AIDS2026), яка відбудеться 25–31 липня у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Альянс громадського здоров’я презентує нову публікацію Innovating Under Fire: Ukraine’s Community-Led Health Models for Crisis Settings. У виданні зібрано практичний досвід України з адаптації програм громадського здоров’я в умовах повномасштабної війни — досвід, який може бути використаний країнами, що стикаються з війнами, гуманітарними кризами та іншими надзвичайними ситуаціями.

За понад чотири роки повномасштабної війни українські громадські організації та система охорони здоров’я не лише забезпечили безперервність життєво необхідних послуг для людей, які живуть з ВІЛ, туберкульозом і вірусними гепатитами, а й розробили нові моделі надання медичної та соціальної допомоги. Саме вони стали основою публікації, яка містить дев’ять практичних кейсів із рекомендаціями щодо їх застосування в інших країнах.

У публікації представлені моделі, що вже довели свою ефективність в Україні, зокрема:

• адаптація сервісів профілактики, тестування та лікування у прифронтових і тилових регіонах;
• мобільні медичні команди для громад поблизу лінії фронту;
• моделі підтримки внутрішньо переміщених осіб та українських біженців;
• цифрові платформи для профілактики ВІЛ, телемедицини та психічного здоров’я;
• впровадження препаратів тривалої дії для забезпечення безперервності лікування;
• нові підходи до психічного здоров’я та реабілітації ветеранів і цивільних, які постраждали від війни.

Особливу увагу автори приділяють урокам, які український досвід може запропонувати світові. Гнучкість, швидке реагування, інтеграція медичних і гуманітарних сервісів, розвиток цифрових інструментів та партнерство між державою і громадянським суспільством стали основою моделей, здатних посилити стійкість систем охорони здоров’я в умовах криз.

За період повномасштабної війни у програмах Альянсу громадського здоров’я та партнерських організацій було виявлено кожен другий новий випадок ВІЛ в Україні. Водночас команди забезпечували безперервність профілактики, тестування та лікування навіть в умовах масового переміщення населення, руйнування медичної інфраструктури та постійних атак на систему охорони здоров’я.

Публікацію буде офіційно представлено на спільному українському стенді Ukraine’s Community Resilience: Global Lessons у Global Village конференції AIDS 2026. Вона стане частиною ширшої презентації українського досвіду у сфері громадського здоров’я, цифрових інновацій, мобільної медицини та моделей забезпечення безперервності медичної допомоги в умовах війни, демонструючи, як рішення, розроблені в Україні, можуть сприяти підвищенню стійкості систем охорони здоров’я в інших країнах, що стикаються з гуманітарними кризами.

Завантажити публікацію в пдф

Глобальна солідарність не вимірюється даними обіцянками. Вона вимірюється обіцянками, які виконані.

Саме ця ідея лежить в основі нової міжнародної адвокаційної кампанії «Разом ми рятуємо життя: Глобальний фонд – від фінансових внесків до реального впливу», яку офіційно запускають Глобальна мережа адвокації Глобального фонду (GFAN), Альянс громадського здоров’я та німецька організація Action against AIDS Germany (AgA) під час Міжнародної конференції зі СНІДу 2026 у Ріо-де-Жанейро.

Кампанія закликає донорів своєчасно й повністю виконувати взяті зобов’язання, які напряму перетворюються на порятунок життів спільнот, що постраждали від ВІЛ, туберкульозу та малярії. Цей заклик лунає в критичний момент: програми боротьби з ВІЛ, туберкульозом (ТБ) та малярією у всьому світі стикаються з дедалі більшою невизначеністю на тлі зростаючого тиску на систему міжнародного фінансування охорони здоров’я. Затримки внесків, скорочення фінансування та нові обмеження на допомогу розвитку вже порушують надання базових послуг, ставлять під загрозу десятиліття прогресу та наражають на ризик мільйони життів.

За понад двадцять років партнерство Глобального фонду допомогло врятувати 70 мільйонів життів і знизити сукупну смертність від ВІЛ, туберкульозу та малярії на 63%. Сьогодні ці досягнення і мільйони життів, які від них залежать, опинилися під загрозою.

Для партнерів, що стоять за цією кампанією, йдеться не просто про бюджети. Йдеться про людей.

Кожне фінансове зобов’язання урядів і донорів безпосередньо впливає на те, чи зможуть спільноти й надалі отримувати життєво важливе лікування, профілактику та догляд. Глобальна солідарність набуває сенсу лише тоді, коли політичні обіцянки перетворюються на реальні дії.

Упродовж наступних місяців ініціатива об’єднає голоси громад, організацій громадянського суспільства, медичних працівників та адвокатів з усього світу. Через серію адвокаційних відео, інтерв’ю, блогів та особистих історій кампанія покаже, як інвестиції через Глобальний фонд змінюють життя та зміцнюють системи охорони здоров’я і, що відбувається, коли обіцяні ресурси не доходять до тих, хто найбільше їх потребує.

Офіційний старт кампанії відбудеться 30 липня під час спеціальної події на стенді GFAN (Global Village Networking Zone) на AIDS 2026 у Ріо-де-Жанейро. Захід відкриється прем’єрою першого відео кампанії, за якою піде міжнародна дискусія про солідарність, підзвітність та майбутнє фінансування глобальної охорони здоров’я.

«Понад два десятиліття Глобальний фонд демонструє, чого може досягти міжнародна солідарність. Але солідарність вимірюється не розміром фінансових обіцянок, а тим, чи виконуються ці зобов’язання, чи доходять вони до громад і чи створюють тривалий вплив», – зазначила Кеті Кідд Райт (Katy Kydd Wright), директорка Глобальної мережі адвокатів Глобального фонду (GFAN).

Сьогодні інвестиції Глобального фонду забезпечують рекордні 25,6 мільйона людей антиретровірусною терапією та 7,4 мільйона людей – лікуванням туберкульозу щороку.

Під час дискусії представники громадянського суспільства, громадських організацій та адвокати глобальної охорони здоров’я обговорять, як політичні зобов’язання перетворюються на реальні результати для здоров’я, і якими є наслідки, коли обіцянки затримуються, скорочуються або супроводжуються умовами, що послаблюють відповіді, керовані громадами.

«Глобальна солідарність – це не абстрактне політичне поняття. Для мільйонів людей вона означає безперервне лікування, доступ до профілактики, сильніші громади і, зрештою, шанс жити здоровим життям. Цією кампанією ми хочемо нагадати особам, які ухвалюють рішення, що за кожним фінансовим зобов’язанням стоїть людське обличчя», – зазначила Інна Гаврилова, старша менеджерка з PR та комунікацій Альянсу громадського здоров’я.

Упродовж кампанії партнери ділитимуться історіями з різних країн і регіонів, які показують, як інвестиції Глобального фонду допомогли розширити доступ до послуг з протидії ВІЛ, ТБ та малярії, посилити лідерство громад і побудувати стійкіші системи охорони здоров’я.

«Громади як ніхто інший розуміють, що відбувається, коли фінансування затримується або скорочується. Ця кампанія покликана донести ці історії та забезпечити підзвітність урядів, які не виконують взятих на себе зобов’язань», – зазначили Йоганна Фіпп (Johanna Fipp) та Петер Вісснер (Peter Wiessner), Action against AIDS Germany.

Кампанія триватиме до кінця 2026 року: нові відео, інтерв’ю, коментарі експертів та історії громад публікуватимуться аж до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом і Дня прав людини.

Водночас невиконані донорські зобов’язання вже змусили скоротити програми, що фінансуються Глобальним фондом, у понад 120 країнах, порушуючи надання базових послуг з протидії ВІЛ, ТБ та малярії.

Бо самі лише обіцянки не рятують життя.

Рятують виконані обіцянки.

Дізнатися більше про кампанію:

• https://stories.aph.org.ua/together-we-save-lives/
• https://www.aids-kampagne.de/together-we-save-lives

Контакти для медіа

• Global Fund Advocates Network (GFAN): Приянка Айєр, спеціалістка з комунікацій та адвокації, priyanka@globalfundadvocatesnetwork.org, https://globalfundadvocatesnetwork.org
• Альянс громадського здоров’я: Інна Гаврилова, старша менеджерка з PR та комунікацій, gavrylova@aph.org.ua, https://aph.org.ua
• Action against AIDS Germany: Петер Вісснер, спеціаліст з адвокації та зв’язків з громадськістю, wiessner@aktionsbuendnis-aids.de та Йоганна Фіпп, координаторка проєкту, fipp@aktionsbuendnis-aids.de, https://www.aids-kampagne.de

Цього року на AIDS2026 в Global Village працюватиме спільний український стенд Ukraine’s Community Resilience: Global Lessons (Booth #126), створений Альянсом громадського здоров’я та БО «100% Життя».

Це більше, ніж виставковий простір. Це простір, де ми покажемо, як за 25 років українські громадські організації пройшли шлях від перших програм відповіді на ВІЛ до впровадження цифрових рішень, мобільних сервісів і моделей, що забезпечують безперервність допомоги навіть в умовах повномасштабної війни.

Протягом конференції стенд стане платформою для міжнародного діалогу. Тут відбудуться тематичні презентації, відкриті дискусії, зустрічі з міжнародними партнерами та обмін досвідом з колегами з різних регіонів світу.

У програмі – сесії не лише про Україну, а й про досвід, виклики та інноваційні рішення з різних країн і регіонів світу, зокрема Східної Європи, Центральної Азії, Латинської Америки, Африки та Азії. Саме такий обмін знаннями, практиками й досвідом допомагає знаходити спільні рішення для глобальної відповіді на ВІЛ.

Водночас центральною темою стенду стане український досвід стійкості громад і розвитку людиноцентричних моделей охорони здоров’я, який сьогодні може бути корисним країнам, що також працюють в умовах криз.

Усі відвідувачі стенду зможуть ознайомитися з новими публікаціями Альянсу громадського здоров’я та БО «100% Життя», у яких узагальнено практичний досвід України з адаптації програм громадського здоров’я в умовах повномасштабної війни. Видання містять перевірені рішення, кейси та моделі, що вже довели свою ефективність і можуть стати корисними для фахівців, організацій і країн, які працюють у кризових та гуманітарних умовах.

Програма подій українського стенду доступна  в pdf версії для завантаження

До зустрічі на Ukraine’s Community Resilience: Global Lessons у Global Village, Booth #126!

Олег Автомеєнко понад 20 років служив у Збройних силах України. Він пройшов шлях від курсанта Одеського військового інституту до полковника та заступника командира 53-ї окремої механізованої бригади. Війна супроводжувала значну частину його життя: Луганщина, Донеччина, Мар’їнка, Авдіївка, Бахмут. 26 лютого 2022 року під час боїв за Волноваху Олег отримав важке поранення, яке назавжди змінило його життя.

Сьогодні він веде блог, де розповідає про життя після втрати зору, підтримує інших ветеранів і доводить власним прикладом: навіть після найважчих втрат людина може залишатися активною, корисною та потрібною суспільству.

День, який змінив усе

Для багатьох українців повномасштабне вторгнення розпочалося 24 лютого 2022 року. Для підрозділу Олега бойові дії почалися раніше.

26 лютого він виконував завдання з розблокування Волновахи. Під час координації руху бронетехніки поруч із танком стався вибух. Частина екіпажу загинула на місці, а сам Олег отримав тяжкі поранення обличчя та очей.

Спочатку його евакуювали до Покровська, потім до Дніпра, а згодом — до Львівського військового госпіталю. Попереду були місяці лікування в Україні та за кордоном.

Прокинувшись після поранення, він ще сподівався, що зір вдасться повернути. Спершу бачив лише світло й темні плями та думав, що це тимчасовий наслідок травми. Та згодом стало зрозуміло: одне око втрачено, а друге врятувати не вдалося. Після завершення лікування перед родиною постало нове питання: як жити далі.

Коли лікування закінчується, починається новий етап

Перші кроки до адаптації Олег робив самостійно. Разом із дружиною вони шукали інформацію в інтернеті, переглядали відео, знайомилися з доступними технологіями для людей із порушеннями зору.

У Польщі подружжя отримало кілька базових консультацій щодо орієнтування та безпеки, але цього було недостатньо для повернення до самостійного життя. 

Переломним моментом стала участь у проєкті Touch Point. Саме тут Олег уперше почав системно опановувати навички, необхідні для життя після втрати зору. Він навчився користуватися білою тростиною, орієнтуватися в просторі, працювати з програмами доступності на комп’ютері та смартфоні, використовувати сучасні цифрові інструменти для незрячих людей. Для людини, яка звикла ухвалювати рішення та керувати підрозділом, особливо важливим стало повернення відчуття незалежності.

Раніше в магазин чи на прогулянку він виходив лише разом із дружиною або дітьми. Після реабілітації з’явилася впевненість, що багато речей він зможе робити самостійно. Не менш цінною виявилася можливість спілкуватися з людьми, які проходять схожий шлях, адже після травми багато ветеранів залишаються наодинці зі своїми переживаннями та труднощами.

Нове життя і новий голос

Після поранення Олег знайшов для себе несподіваний спосіб підтримувати інших — через соціальні мережі.

«Коли я опублікував перше відео, то був упевнений, що мене критикуватимуть. Але замість цього отримав сотні повідомлень підтримки. Люди писали, що надихаються моєю історією, запитували про життя після втрати зору, розповідали про власні труднощі. Саме тоді я зрозумів, що можу бути корисним не лише своїй родині чи побратимам, а й багатьом людям, які шукають підтримки», – пригадує Олег.

Сьогодні за його блогом стежать тисячі підписників. Ветеран розповідає про доступні технології для людей із порушеннями зору, ділиться корисними ресурсами, аудіокнигами та власним досвідом адаптації. Для багатьох людей його історія стала доказом того, що після втрати зору життя не завершується.

Повернувшись до Одеси після лікування, Олег поступово відновлював звичну активність. Добре знайомий район, нові навички орієнтування та підтримка родини допомогли йому знову почуватися впевненіше у власному місті.

Важливо не залишатися наодинці

Історія Олега — це історія не лише про втрату, а й про відновлення. Вона показує, наскільки важливою є підтримка після завершення медичного лікування. Адже після поранення недостатньо просто вижити чи завершити лікування, важливо знову навчитися бути самостійним, повернути впевненість у власних силах і відчути, що попереду є майбутнє. Саме в цей період людина найбільше потребує не лише медичної допомоги, а й практичних знань, підтримки та віри у власні сили. 

Проєкт «Точка дотику» допомагає ветеранам і їхнім родинам пройти цей шлях та повернутися до активного життя. Історія Олега доводить: навіть після найважчих випробувань людина може знайти новий сенс, новий голос і новий шлях уперед.

Про програму Touch Point

Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.

Програма включає:

• навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
• розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
• фізичну реабілітацію;
• психологічне консультування;
• подальший супровід після повернення до громади.

Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.

Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.

Як підтримати проєкт Touch Point

Ви можете підтримати програму вже зараз:

• через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
  https://donate.aph.org.ua/en/ 
• у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
• через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі  Endaoment (Touch Point);
• а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.

Історія Олега показує, що після втрати зору життя не закінчується, але повернення до нього потребує підтримки. Проєкт Touch Point допомагає ветеранам і цивільним опановувати нові навички, відновлювати незалежність і знову знаходити своє місце в суспільстві. Кожна підтримана реабілітація — це шанс для ще однієї людини повернути впевненість у собі, знову будувати плани на майбутнє та довести, що навіть після найважчих випробувань життя триває.

З 30 червня по 2 липня Україна взяла участь у 58-му засіданні Координаційної ради програми (PCB) Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS) у Женеві – це перше засідання, у якому Україна бере участь відколи торік її обрали до складу Ради. Українську делегацію представляли заступник міністра охорони здоров’я та головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін (через відеозв’язок), заступниця генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ України Ольга Гвоздецька, перший секретар Постійного представництва України при ООН у Женеві Валентин Жакун та Вячеслав Кушаков з Альянсу громадського здоров’я.

Виступаючи від імені України, Ольга Гвоздецька подякувала державам-членам за довіру та наголосила, що Україна розглядає своє членство і як обов’язок, і як можливість – принести до цього столу живий досвід забезпечення безперервності послуг з ВІЛ під час повномасштабної війни.

Представляючи неурядовий сектор Вячеслав Кушаков з Альянсу громадського здоров’я розповів про досвід України у сфері зменшення шкоди. Він нагадав учасникам, що Україна має 30-річний досвід зі зменшення шкоди – і готова ним ділитися. Попри війну, українські програми зі зменшення шкоди не просто продовжують працювати, а й розвиваються: адаптуються до зростаючого попиту та охоплюють нові, раніше недоохоплені спільноти.

Кушаков окреслив кілька рекомендацій для глобальної відповіді:

• Переглянути пріоритети профілактики – залучати людей на ранніх етапах, до формування шкідливих патернів поведінки, і усунути проблему пізнього виявлення ВІЛ та пізнього початку лікування.
• Враховувати комплексні ризики – зростання вживання синтетичних катинонів, погіршення психічного здоров’я, секс під впливом наркотиків, транзакційний секс і спайкінг, пов’язаний із сексуальним насильством, – усе це разом підвищує попит на тестування наркотиків та послуги з психічного і сексуального здоров’я, зокрема інноваційні методи лікування на основі психоделіків.
• Інвестувати в проактивну багатоканальну аутріч-роботу – стратегії в соціальних мережах, мобільні та цифрові сервіси особливо важливі в умовах вимушеного переміщення та браку кваліфікованих фахівців.
• Захищати роль громадянського суспільства під час переходу на державне фінансування – виключення спільнот і громадських організацій послаблює аутріч-роботу, конфіденційність, анонімність і довіру.
• Протидіяти тиску на користь каральної наркополітики – спроби консервативних політичних сил переглянути законодавство в бік репресивних підходів загрожують знищити роботу зі зменшення шкоди, яка рятує життя.

Це засідання стало важливим кроком для незалежної Робочої групи PCB, яка представить остаточні рекомендації щодо майбутньої структури та управління Об’єднаною програмою у жовтні.

Ознайомтеся з ключовими сесіями, презентаціями, постерами та активностями команди Альянсу громадського здоров’я у Global Village на AIDS 2026.

Завантажити програму Альянсу (PDF) 

Напередодні 26-ї Міжнародної конференції зі СНІДу (AIDS 2026), яка відбудеться 26–31 липня 2026 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, Альянс громадського здоров’я представляє дорожню карту своїх ключових сесій, презентацій, постерів та інших заходів.

Упродовж конференції експерти та партнери Альянсу долучатимуться до обговорень протидії ВІЛ в Україні під час повномасштабної війни, лідерства громад, прав людини, зменшення шкоди, цифрового здоров’я, інноваційних підходів до надання послуг і забезпечення безперервності допомоги в умовах криз.

Важливою частиною участі Альянсу стане спільний український стенд «Ukraine’s Community Resilience: Global Lessons» у Global Village. Він слугуватиме майданчиком для презентацій, дискусій та обміну досвідом України, регіону Східної Європи та Центральної Азії, а також глобальних партнерів.

Одним із ключових матеріалів, представлених у Ріо, стане нова публікація Альянсу Innovating Under Fire: Ukraine’s Community-Led Health Models for Crisis Settings. Вона об’єднує дев’ять практичних моделей громадського здоров’я, розроблених та адаптованих в Україні під час повномасштабної війни, і показує, як ці підходи можуть бути використані в інших країнах, що постраждали від збройних конфліктів і гуманітарних криз.

Завантажити Innovating Under Fire (PDF)

У ситуації безпрецедентної агресії росії, Альянс громадського здоров’я, знаходиться, як завжди, на передовій і бореться за Україну та її народ. Ми залишаємося поряд в цій боротьбі за суверенітет України.

20 липеня 2026 / Innovating Under Fire: Ukraine’s Community-Led Health Models for Crisis Settings

23 березня 2026 / Боротьба з туберкульозом під час війни: стійкість та результати, що рятують життя

24 лютого 2026/ ЧОТИРИ РОКИ СТІЙКОСТІ У ВОЄННИЙ ЧАС

1 грудня 2025 / 25 років життєво важливої роботи: задля прогресу, порятунку життя і омріяного майбутнього

1 грудня 2025 / Celebrating 25 Years of AHP in EECA

24 березня 2025/ Боротьба з туберкульозом під час війни: стійка та інноваційна відповідь України

24 лютого 2025/ Без перерви в боротьбі: реагування України у сфері охорони здоров’я через 3 роки війни

1 грудня 2024/ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ 2024: ПРОТИДІЯ ВІЛ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

19 листопада 2024 / 1000 днів відтоді, як світ відкрив для себе українську мужність і стійкість

24 березня 2024/ Всесвітній день боротьби з Туберкульозом 2024 в Україні, охопленій війною: історія стійкості

23 лютого 2024/ ВІЛ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ

31 грудня 2023/ 2024: потужний, вдалий, визначальний! Річний стейтмент

15 грудня 2023/ Зведений звіт #HELPNOW HUB за 2022 –2023 р.р.: 20 місяців безперервної допомоги для 37 тисяч українців по всьому світу

1 грудня 2023/ Міжнародний день боротьби зі СНІДом: СТІЙКІСТЬ В УМОВАХ ВІЙНИ

23 жовтня 2023 (історії)/ Понад 218 000 українців отримали допомогу завдяки новим ініціативам: життєві історії людей та шляхи подолання проблем, які принесла війна

1 червня 2023/ В Міжнародний день захисту дітей Альянс громадського здоров’я закликає звернути увагу на дітей, які постраждали від війни в Україні

24 березня 2023/ НЕЗЛАМНІ ПРОТИ ТБ: Ситуаційний звіт до Міжнародного дня боротьби з туберкульозом

23 лютого 2023: 365  днів війни: перемагаємо в боротьбі з ВІЛ та туберкульозом!

31 грудня 2022: #HelpNow HUB 2022: допомога, що не може чекати!

01 грудня 2022: Воєнні злочини та порушення прав ключових спільнот на тлі російської військової агресії

01 грудня 2022: Всесвітній день боротьби зі СНІДом: відповідь на виклики ВІЛ під час війни

Вересень 2022: #HelpNow HUB — 6 місяців поруч, щоб надати допомогу там, де ти!

Ситуаційний звіт станом на 20.06.2022: Гуманітарні конвої Альянсу: 111 днів в дорозі, 111 днів допомоги.
Ситуаційний звіт станом на 10.06.2022: Вірусний Гепатит С.
Ситуаційний звіт станом на 03.05.2022: 100 днів повномасштабної війни росії проти України.
Ситуаційний звіт станом на 20.05.2022: Після окупації: регіони, звільнені від російської окупації.
Ситуаційний звіт станом на 06.05.2022: Профілактика.
Ситуаційний звіт станом на 28.04.2022: Внутрішньо переміщені особи та мігранти.
Ситуаційний звіт станом на 8.04.2022: Надання гуманітарної допомоги.
Ситуаційний звіт станом на 04.04.2022, спеціальний випуск: Ситуація на тимчасово окупованих територіях Херсону та області.
Ситуаційний звіт станом на 31.03.2022, спеціальний випуск: ЗПТ
Ситуаційний звіт станом на 26 березня 2022 року
Спеціальний випуск: Ситуація в Маріуполі. Ситуаційний звіт: відповідь Альянсу на виклики, які спричинила агресія РФ в Україні.
Ситуаційний звіт станом на 21 березня 2022 року
Ситуаційний звіт станом на 14 березня 2022 року
Ситуаційний звіт станом на 8 березня 2022 року

У листопаді 2022 року життя Людмили Норець змінилося за лічені секунди. Того дня вона була на роботі у Вишгороді на Київщині, де багато років працювала в соціальній службі та допомагала людям вирішувати їхні проблеми. Коли російська ракета влучила в будівлю, де розташовувався її офіс, під завалами опинилися десятки людей. Людмила вижила, але отримала важкі травми та повністю втратила зір.

Сьогодні, через понад два роки після трагедії, вона продовжує відновлюватися та вчитися жити по-новому. Важливою частиною цього шляху для неї став проєкт Touch Point.

Один вибух, який змінив усе

Ракета влучила у багатоповерхівку, де знаходився офіс Людмили. Від вибуху на неї обвалилися стіна, меблі та важкий сейф. У будівлі загинули дев’ятеро людей, ще десятки отримали поранення. Попереду були місяці лікування, десятки госпіталізацій і шістнадцять складних операцій. Лікарі боролися не лише за її здоров’я, а й за можливість повернути бодай частину звичного життя.

«Я думала, що мені допоможуть знову бачити. Хотіла знайти будь-яку можливість, будь-яку надію. Але згодом довелося прийняти реальність і вчитися жити без зору», — згадує Людмила.

Після виписки з лікарні вона опинилася перед новим викликом: як жити далі, коли звичний світ зник.

«Мені казали, що реабілітація не для таких, як я»

До поранення Людмила працювала з людьми, користувалася комп’ютером, водила автомобіль і вела активне життя. Після травми вона намагалася знайти інформацію про реабілітацію та навчання для людей, які втратили зір. Проте всюди чула майже однакову відповідь: допомоги немає.

Вона телефонувала до медичних установ, соціальних служб та профільних організацій, але не могла знайти програму, яка допомогла б освоїти нові навички та повернутися до активного життя. Особливо болісним для неї став момент зустрічі з молодшим онуком, який після довгої розлуки не впізнав бабусю через наслідки поранення. Саме тоді Людмила зрозуміла, що не хоче замикатися вдома й поступово зникати з життя родини та суспільства.

Повернутися до людей

Після поранення Людмила не лише втратила зір — вона втратила звичне життя, яким жила десятиліттями. Колись її телефон не замовкав: люди зверталися по допомогу, просили поради, знали, що вона завжди підтримає. Та після трагедії дзвінки майже припинилися. «Мені здавалося, що я залишилася з цим сама», — зізнається жінка. Найболючішим виявилася не лише втрата зору, а й відчуття самотності. Більшість часу вона проводила вдома, поки чоловік займався справами надворі, а майбутнє здавалося невизначеним. 

Про проєкт Touch Point Людмила дізналася завдяки пошукам доньки, яка зверталася по допомогу до різних організацій. Під час реабілітації вона вперше отримала те, чого їй так бракувало після травми, — спілкування, підтримку та відчуття, що вона не сама.

Тут вона навчилася користуватися білою тростиною, почала освоювати телефон і комп’ютер, працювала з фахівцями з орієнтування та мобільності. Не менш важливим стало спілкування з іншими учасниками програми, які також пережили втрату зору.

«Найцінніше для мене було відчути, що я знову серед людей. Що я не сиджу вдома наодинці зі своїми думками, а можу навчатися, спілкуватися і рухатися вперед», — розповідає вона.

Слухаючи під час реабілітації історії інших учасників, Людмила часто думала, що молодші люди будують плани, виховують дітей, розвивають власну справу, тоді як їй самій доводиться заново шукати сенс і опору. Та саме спілкування з іншими людьми, підтримка фахівців і можливість знову бути частиною спільноти допомогли їй поступово виходити з ізоляції та повертати віру в себе.

Сьогодні Людмила зізнається, що майбутнє все ще бачиться їй непростим. Але завдяки підтримці чоловіка, родини та проєкту вона вже не почувається сам на сам зі своєю бідою.

Проєкт Touch Point допомагає людям, які втратили зір через війну, повернути не лише практичні навички, а й віру в те, що вони залишаються частиною суспільства. Саме така підтримка дає можливість зробити перші кроки після травми та знову відчути, що навіть після найтемніших моментів життя триває.

Про програму Touch Point

Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.

Програма включає:

• навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
• розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
• фізичну реабілітацію;
• психологічне консультування;
• подальший супровід після повернення до громади.

Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.

Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.

Як підтримати проєкт Touch Point

Ви можете підтримати програму вже зараз:

• через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
  https://donate.aph.org.ua/en/ 
• у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
• через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі  Endaoment (Touch Point);
• а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.