Липень 08, 2026

«Після вибуху я втратила не лише зір». Історія Людмили про шлях назад до людей

У листопаді 2022 року життя Людмили Норець змінилося за лічені секунди. Того дня вона була на роботі у Вишгороді на Київщині, де багато років працювала в соціальній службі та допомагала людям вирішувати їхні проблеми. Коли російська ракета влучила в будівлю, де розташовувався її офіс, під завалами опинилися десятки людей. Людмила вижила, але отримала важкі травми та повністю втратила зір.

Сьогодні, через понад два роки після трагедії, вона продовжує відновлюватися та вчитися жити по-новому. Важливою частиною цього шляху для неї став проєкт Touch Point.

Один вибух, який змінив усе

Ракета влучила у багатоповерхівку, де знаходився офіс Людмили. Від вибуху на неї обвалилися стіна, меблі та важкий сейф. У будівлі загинули дев’ятеро людей, ще десятки отримали поранення. Попереду були місяці лікування, десятки госпіталізацій і шістнадцять складних операцій. Лікарі боролися не лише за її здоров’я, а й за можливість повернути бодай частину звичного життя.

«Я думала, що мені допоможуть знову бачити. Хотіла знайти будь-яку можливість, будь-яку надію. Але згодом довелося прийняти реальність і вчитися жити без зору», — згадує Людмила.

Після виписки з лікарні вона опинилася перед новим викликом: як жити далі, коли звичний світ зник.

«Мені казали, що реабілітація не для таких, як я»

До поранення Людмила працювала з людьми, користувалася комп’ютером, водила автомобіль і вела активне життя. Після травми вона намагалася знайти інформацію про реабілітацію та навчання для людей, які втратили зір. Проте всюди чула майже однакову відповідь: допомоги немає.

Вона телефонувала до медичних установ, соціальних служб та профільних організацій, але не могла знайти програму, яка допомогла б освоїти нові навички та повернутися до активного життя. Особливо болісним для неї став момент зустрічі з молодшим онуком, який після довгої розлуки не впізнав бабусю через наслідки поранення. Саме тоді Людмила зрозуміла, що не хоче замикатися вдома й поступово зникати з життя родини та суспільства.

Повернутися до людей

Після поранення Людмила не лише втратила зір — вона втратила звичне життя, яким жила десятиліттями. Колись її телефон не замовкав: люди зверталися по допомогу, просили поради, знали, що вона завжди підтримає. Та після трагедії дзвінки майже припинилися. «Мені здавалося, що я залишилася з цим сама», — зізнається жінка. Найболючішим виявилася не лише втрата зору, а й відчуття самотності. Більшість часу вона проводила вдома, поки чоловік займався справами надворі, а майбутнє здавалося невизначеним. 

Про проєкт Touch Point Людмила дізналася завдяки пошукам доньки, яка зверталася по допомогу до різних організацій. Під час реабілітації вона вперше отримала те, чого їй так бракувало після травми, — спілкування, підтримку та відчуття, що вона не сама.

Тут вона навчилася користуватися білою тростиною, почала освоювати телефон і комп’ютер, працювала з фахівцями з орієнтування та мобільності. Не менш важливим стало спілкування з іншими учасниками програми, які також пережили втрату зору.

«Найцінніше для мене було відчути, що я знову серед людей. Що я не сиджу вдома наодинці зі своїми думками, а можу навчатися, спілкуватися і рухатися вперед», — розповідає вона.

Слухаючи під час реабілітації історії інших учасників, Людмила часто думала, що молодші люди будують плани, виховують дітей, розвивають власну справу, тоді як їй самій доводиться заново шукати сенс і опору. Та саме спілкування з іншими людьми, підтримка фахівців і можливість знову бути частиною спільноти допомогли їй поступово виходити з ізоляції та повертати віру в себе.

Сьогодні Людмила зізнається, що майбутнє все ще бачиться їй непростим. Але завдяки підтримці чоловіка, родини та проєкту вона вже не почувається сам на сам зі своєю бідою.

Проєкт Touch Point допомагає людям, які втратили зір через війну, повернути не лише практичні навички, а й віру в те, що вони залишаються частиною суспільства. Саме така підтримка дає можливість зробити перші кроки після травми та знову відчути, що навіть після найтемніших моментів життя триває.

Про програму Touch Point

Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.

Програма включає:

  • навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
  • розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
  • фізичну реабілітацію;
  • психологічне консультування;
  • подальший супровід після повернення до громади.

Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.

Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.

Як підтримати проєкт Touch Point

Ви можете підтримати програму вже зараз:

  • через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
    https://donate.aph.org.ua/en/ 
  • у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
  • через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі  Endaoment (Touch Point);
  • а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.
Більше
Поширити
Липень 06, 2026

20 років Unitaid: як інновації у сфері охорони здоров’я перетворюються на реальні зміни. Україна – частина цієї історії

Цього року Unitaid відзначає своє 20-річчя. Протягом двох десятиліть організація працює на перетині медичних інновацій та їх масштабного впровадження, використовуючи каталізуючі інвестиції, розвиток ринків і стратегічні партнерства для прискорення доступу до життєво необхідних медичних технологій і препаратів у всьому світі.

За ці 20 років Unitaid сприяв масштабуванню понад 150 інновацій і медичних продуктів, які щороку приносять користь приблизно 390 мільйонам людей у більш ніж 100 країнах світу. Незалежний аналіз, проведений на замовлення Unitaid, показав, що кожен інвестований долар США забезпечує 46 доларів США соціально-економічної віддачі.

Від доступнішого лікування ВІЛ до нових інструментів для діагностики й лікування гепатиту C та лікарсько-стійкого туберкульозу — модель каталітичних інвестицій і формування ринку, яку застосовує Unitaid, суттєво розширила доступ до життєво необхідних медичних продуктів у всьому світі.

З нагоди ювілею Unitaid презентував спеціальний звіт «From Innovation to Impact» («Від інновацій до впливу»), у якій підсумовує двадцять років своєї діяльності, інвестицій та отриманих уроків. Ознайомитися зі звітом можна за посиланням:
https://20years.unitaid.org/

Україна є однією з країн, що отримують користь від цієї роботи. За підтримки Unitaid Альянс громадського здоров’я розширює доступ до довготривалого ін’єкційного бупренорфіну для лікування опіоїдної залежності, а також до низькопорогових послуг із тестування та лікування гепатиту C, орієнтованих на спільноти, які найбільше постраждали від епідемії, зокрема людей, які вживають ін’єкційні наркотики.

«Уже 20 років Unitaid доводить, що інновації рятують життя лише тоді, коли вони доходять до людей, які найбільше їх потребують. За цей час Unitaid сприяв масштабуванню понад 150 медичних продуктів та інновацій, які щороку приносять користь приблизно 390 мільйонам людей у більш ніж 100 країнах світу, зокрема й в Україні, — зазначив Андрій Клепіков, виконавчий директор Альянсу громадського здоров’я. — Разом ми впроваджуємо проривні інновації — від довготривалого депо-бупренорфіну до низькопорогових послуг із профілактики, тестування та лікування гепатиту C — для спільнот, які протягом тривалого часу залишалися поза увагою системи охорони здоров’я. Завдяки підтримці Unitaid ми перетворюємо інновації на здоровіше життя людей, сильніші системи охорони здоров’я та довготривалі позитивні зміни».

Альянс громадського здоров’я високо цінує Unitaid як одного зі своїх ключових донорів і стратегічних партнерів та продовжує спільну роботу над розширенням доступу до інноваційних медичних послуг для найбільш уразливих спільнот в Україні.

Більше
Поширити
Липень 01, 2026

«Я зрозумів, що можу більше, ніж думав»: історія Антона після важкого поранення

До війни Антон Богач працював водієм вантажівки та перевозив зерно. Він багато часу проводив у дорозі, а вдома, у Кропивницькому, на нього чекали дружина Наталія та донька. У березні 2022 року Антона мобілізували до новоствореної 71-ї єгерської бригади. А 13 вересня 2023 року його життя змінилося назавжди. Під час евакуації побратимів поблизу Роботиного на Запоріжжі він отримав важке поранення. Наступні вісім днів провів у комі.

Нове життя почалося в темряві

Коли Антон прийшов до тями в лікарні, він ще не знав, що сталося. Поруч були дружина та мама. Він відчував руки й ноги, чув голоси рідних і сподівався, що темрява навколо — тимчасова. Лише згодом чоловік дізнався, що внаслідок поранення повністю втратив зір. Для нього це стало ударом, до якого неможливо підготуватися.

Перші місяці були сповнені страху, невизначеності та численних запитань про майбутнє. Попереду чекали нові операції, тривале лікування та адаптація до життя, яке вже ніколи не буде таким, як раніше.

Наталія згадує, що найважчим було усвідомлення того, що тепер їхній світ змінився для всієї родини. Разом із чоловіком до нової реальності звикала і їхня чотирирічна донька Дарія.

Коли відповідей доводиться шукати самостійно

Після травми родина зіткнулася з проблемою, знайомою багатьом ветеранам. Окрім лікування, потрібно було зрозуміти, як жити далі: які документи оформлювати, де шукати допомогу, як навчитися користуватися телефоном без зору, як самостійно пересуватися містом.

Інформацію доводилося збирати по шматочках — через знайомих, соціальні мережі та рекомендації інших людей. Саме так родина дізналася про проєкт Touch Point. 

На той момент Антон продовжував лікування, але вирішив скористатися можливістю пройти реабілітацію між госпіталізаціями. Це рішення стало важливим кроком до повернення контролю над власним життям.

Не просто навчання, а повернення до активності

Під час реабілітації Антон почав опановувати навички, які допомагають людям із порушенням зору бути незалежними у повсякденному житті. Він навчився орієнтуватися в просторі, користуватися смартфоном із програмами доступності, безпечніше пересуватися та виконувати щоденні справи самостійно. Але не менш важливою стала сама атмосфера програми.

Після місяців лікування та ізоляції він знову опинився серед людей зі схожим досвідом. Щоденні заняття, нові знайомства та постійна активність допомогли повернути відчуття ритму життя. До реабілітації Антон часто плутав день і ніч, багато спав удень і не міг заснути ввечері. Насичена програма занять допомогла відновити звичний режим і знову відчути себе залученим до життя. Для молодого чоловіка, який звик постійно бути в русі, це мало особливе значення.

«Тепер вони тебе вилікували»

Нову реальність разом із батьками вчиться приймати і маленька Дарія. Як і багатьом дітям, їй складно зрозуміти, що означає повна втрата зору. Вона допомагає татові пересуватися квартирою, бере його за руку та щиро радіє кожному покращенню.

Коли Антону встановили очні протези після чергового етапу лікування, дівчинка була переконана, що тепер тато одужав. Для родини ці моменти стали нагадуванням про те, наскільки важливо зберігати надію навіть у найскладніші часи.

Повернення до життя починається з маленьких кроків

Сьогодні Антон продовжує лікування, але вже не сприймає втрату зору як кінець свого життя. Разом із дружиною вони навчилися бути мобільними: їздять до лікарень, користуються громадським транспортом, вирішують побутові питання та планують майбутнє.

Колись його професія була нерозривно пов’язана з кермом. Тепер чоловік розмірковує над новим напрямком, у якому зможе реалізувати себе та забезпечувати родину. Водночас він переконаний: люди, які втратили зір, не повинні залишатися наодинці зі своїми труднощами. Підтримка, реабілітація та доступ до необхідних знань дають можливість повернутися до активного життя, працювати, подорожувати, виховувати дітей і залишатися частиною суспільства.

Про програму Touch Point

Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.

Програма включає:

  • навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
  • розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
  • фізичну реабілітацію;
  • психологічне консультування;
  • подальший супровід після повернення до громади.

Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.

Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.

Як підтримати проєкт Touch Point

Ви можете підтримати програму вже зараз:

  • через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
    https://donate.aph.org.ua/en/ 
  • у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
  • через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі  Endaoment (Touch Point);
  • а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.

Історія Антона — одна з багатьох історій ветеранів, чиє життя кардинально змінила війна. Після втрати зору людині недостатньо лише медичної допомоги. Потрібні практичні навички, психологічна підтримка та спільнота людей, які розуміють цей досвід. Саме це дає проєкт Touch Point.

Завдяки програмі ветерани та їхні родини отримують не лише знання, а й впевненість у тому, що майбутнє існує навіть після найважчих втрат. Для Антона таким майбутнім стали нові цілі, нові навички та усвідомлення того, що життя не зупинилося разом із втратою зору. Воно просто потребує нового шляху.


Більше
Поширити
Червень 19, 2026

«Він може все»: Андрій втратив зір на війні, але не здався

48-річному Андрію Лемаку, будівельнику за фахом та корінному мешканцю Карпат, не потрібно було пояснювати, що таке війна. Після досвіду на Майдані та служби в Дебальцевому, у лютому 2022 року він без вагань пішов до військкомату і став до лав 24-ї механізованої бригади. Вдома на нього залишилися чекати кохана дружина Люба та троє дітей.

Після важкого поранення у квітні 2022 року звичне життя Андрія та його родини розлетілося на шматки. Танковий обстріл, який розірвав руку та пробив череп, занурив чоловіка у 10-денну кому. Коли він нарешті прийшов до тями у шпиталі, то не пам’ятав нічого, окрім химерних видінь, де бачив себе згори – із понівеченим тілом та чорною рукою. Попереду на родину чекав довгий і виснажливий шлях: евакуація, нескінченні крапельниці, уколи та операції. Андрій пройшов вже кілька реабілітацій, і кожен новий етап – це запекла боротьба за відновлення елементарних фізичних функцій та повернення до ролі батька й чоловіка.

«Я не міг зрозуміти, що зі мною сталося, це просто сон чи що», – згадує Андрій свій стан після виходу з коми.

Подібну реальність сьогодні переживають тисячі українських ветеранів, які отримали надважкі мінно-вибухові поранення та повну або часткову втрату зору. Без системної, тривалої та багатоетапної реабілітації такі поранення прирікають людей на постійний біль, втрату працездатності та глибокі психологічні кризи, залишаючи родини сам на сам із наслідками війни.

Шлях назад – до себе і до життя

Андрій не одразу знайшов у собі сили вийти з чотирьох стін. Після важкої травми, коли вся передня частина черепа була роздроблена і замінена металевою пластиною, а рука через вирвану кістку майже не функціонувала – він опинився у повній ізоляції. Лише коли волонтери знайшли контакти родини й запропонували допомогу, дружина Люба без вагань погодилася. Так Андрій уперше потрапив на програму Точка дотику (Touch Point). І цей крок змінив усе.

Реабілітація починається з найпростішого – щоденного, терплячого повторення базових навичок. Через пошкодження мозку Андрій бореться із втратою короткочасної пам’яті. Вдома постійні нагадування викликали лише дратівливість і нервову напругу у подружжя. Програма ж перетворила цей виснажливий процес на чітку систему: крок за кроком, тренери допомагають адаптуватися до фізичних обмежень.

Упродовж тижнів інтенсивних занять Андрій вчився орієнтуватися в просторі за допомогою однієї дієвої руки, тростини та тактильних відчуттів. Те, що раніше здавалося непотрібним у вирі буденних клопотів та заробітків, тепер стало питанням виживання. Фахівці допомогли йому розірвати коло самотності, знайти нові стимули та навчили головному – самостійно рухатися в тому світі, куди його поставила доля.

Він уперше дізнався, що темрява навколо – це не тимчасовий сон, який мине, а нова реальність, у якій можна і треба жити. Тренери проєкту відкрили для чоловіка інструменти інклюзії, які повертають ветерану автономію, попри важку контузію та понівечене тіло.

«Поки не втратиш зір, ти цим не цікавишся. Але Бог зберіг мені життя, у мене є діти — треба шукати нові інтереси і жити далі», — говорить Андрій.

Не менш важливою стала спільнота. Зміна домашньої обстановки та оточення побратимів із подібними пораненнями повернули Андрію емоційну рівновагу: тут він зміг і посумувати, і щиро побалакати чи пожартувати, коли є настрій. Обмін досвідом та новими враженнями повернув йому віру в те, що він не залишився сам на сам зі своєю бідою.

Програма важлива не лише для ветеранів, а й для їхніх близьких. Для Люби, на чиїх плечах тримається вся велика родина, побут і робота в селі, ці тижні реабілітації стали єдиною віддушиною — часом, коли вона може видихнути, відпочити від виснажливої щоденної рутини та відновити власні сили поруч із чоловіком.

Життя після реабілітації: Нова точка опори Андрія

Сьогодні Андрій знову став надійною опорою для своєї родини та односельців. Чоловік, який через важку травму назавжди втратив зір, більше не замкнений у просторі власних спогадів. Завдяки системній роботі фахівців проєкту він повернув собі контроль над життям.

Програма Точка дотику допомогла ветерану подолати найважчий бар’єр — адаптувати побут та мислення до повної темряви. Інструктори проєкту навчили Андрія впевнено пересуватися за допомогою білої тростини, орієнтуватися на ґрунтових дорогах рідного села за тактильними відчуттями землі та трави, а також безпечно перетинати місцевий місток. Окрім відновлення мобільності, фахівці провели комплексну роботу з Любою, навчивши її правильної психологічної підтримки та інклюзивного догляду, що повернуло в їхній дім взаєморозуміння.

«Для мене немає нічого складного, бо я бачу. Але він… Він може все. Він такий упертий», – каже Люба, дивлячись, як чоловік самостійно ходить до магазину чи до сусіда.

Втрата зору та проблеми з короткочасною пам’яттю після коми не зламали сильний характер ветерана. Більше того, його дім став терапевтичним хабом для всього села: чинні військові під час ротацій приходять до Андрія за порадою. Людина, яка пройшла через пекло війни та кілька кіл реабілітації, сьогодні сама заспокоює побратимів, розповідає анекдоти та вселяє віру в те, що «все обов’язково буде добре».

Історія Андрія – це нагадування про те, що повернення ветеранів до повноцінного життя, наш спільний обов’язок перед тими, хто захищав свободу. Кожна успішна реабілітація сьогодні — це не просто медична допомога, а відновлення людської гідності та внесок у стійкість нації, яка продовжує боротьбу. Підтримка інклюзивних програм сьогодні визначає, яким буде майбутнє всього вільного світу завтра.

Сотні українських військових із важкими ураженнями зору та контузіями все ще чекають на свій шанс вийти з ізоляції. Проєкт Точка дотику працює виключно завдяки вашій підтримці. Кожен ваш внесок – це не просто донат, це повернення гідності, самостійності та майбутнього тим, хто віддав за нас свій зір і здоров’я.

Підтримати проєкт Touch Point можна вже зараз:

  • через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
    https://donate.aph.org.ua/en/ (всі актуальні кампанії)
  • через міжнародну платформу GlobalGiving (Touch Point);
  • через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі  Endaoment (Touch Point);
  • а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.

Кожен внесок – це можливість для людей, які постраждали від війни, повернути незалежність, гідність і контроль над власним життям, а також інвестиція у сталі рішення у сфері громадського здоров’я в Україні.

Про програму Touch Point

Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб ветерани з втратою зору не залишалися наодинці зі своєю травмою.

Програма включає:

  • навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
  • розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
  • фізичну реабілітацію;
  • психологічне консультування;
  • подальший супровід після повернення до громади.

Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), Міністерством освіти і науки України, Міністерством у справах ветеранів України, комунальним закладом Львівської обласної ради “Навчально-реабілітаційний центр “Левеня”, ГО “Сучасний погляд”  та іншими українськими громадськими організаціями.

Більше
Поширити
Червень 19, 2026

Спрощена модель лікування гепатиту С на рівні громади: нові дані з вебінару про Грантовий Цикл 8 Глобального Фонду

17 червня 2026 року на вебінарі «Від доказів до впливу в зниженні шкоди: профілактика ВІЛ та гепатиту С в рамках Глобального Фонду, Грантовий Цикл 8» Анна Метелюк, менеджерка проєкту HEPC III Альянсу громадського здоров’я, презентувала попередні результати спрощеної моделі тестування та лікування вірусного гепатиту С (ВГС) на рівні громади для людей, які вживають ін’єкційні наркотики (ЛВІН).

Вірусний гепатит С залишається одним із найсуттєвіших викликів для здоров’я ЛВІН. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже кожна друга така людина живе з ВГС – близько 6,8 млн осіб станом на 2022 рік, а на небезпечні ін’єкційні практики припадає до 43,6% усіх нових випадків інфікування у світі. Попри це, лише близько 47% ЛВІН будь-коли проходили тестування на ВГС. Україна входить до десяти країн, на які припадає майже 80% усіх випадків гепатиту С серед цієї спільноти.

Проєкт. Презентовані дані отримано в межах проєкту HEPC III – «Інновація, залучення та натхнення: профілактика гепатиту С шляхом зменшення шкоди силами спільнот» – програми на 2023–2026 років, яку очолює Frontline AIDS за фінансової підтримки Unitaid і в якій Альянс громадського здоров’я є провідним партнером консорціуму. Проєкт тестує недостатньо поширені у світі інновації з метою знизити передачу гепатиту С та ВІЛ серед людей, які вживають ін’єкційні наркотики, інтегруючи тестування й лікування безпосередньо в послуги зі зменшення шкоди. Попередні результати, представлені на вебінарі, отримано в Киргизстані та Нігерії.

Спрощена модель. Даний підхід дозволяє пройти весь шлях пацієнта в межах громадської організації:

  • швидке тестування на ВГС у місцях концентрації ЛВІН та під час аутрич-роботи;
  • підтвердження активної інфекції методом ПЛР (GeneXpert) у лабораторії на базі громади;
  • призначення лікування лікарем проєкту та видача 28-денного запасу препаратів на місці;
  • подальший супровід пацієнта, а дані вносяться до національних реєстрів лікування гепатиту С.

Паралельно клієнти проходять тестування на ВІЛ, гепатит В, туберкульоз і вагітність; за позитивного результату їх скеровують до відповідної допомоги.

Попередні результати.  Дані підтверджують високу залученість до послуг:

  • Киргизстан (з квітня 2025 року): обстеження пройшли майже 7 500 ЛВІН; 670 осіб розпочали лікування; 429 – завершили.
  • Нігерія (з листопада 2025 року): обстежено 889 осіб; 126 розпочали лікування; 66 – завершили.

«Спрощена модель на рівні громади приходить до людей туди, де їм безпечно. Саме ця довіра й забезпечує таку високу залученість до тестування й лікування», – пояснила Анна Метелюк.

Окремий важливий результат – інтегровані послуги з гепатиту С стали додатковою точкою входу для виявлення ВІЛ. Серед клієнтів, у яких підтвердили вірусний гепатит С, було діагностовано нові випадки ВІЛ-інфекції: 18 осіб (майже 2,0%) у Киргизстані та 11 осіб (6,0%) у Нігерії. Усі ці люди не знали про свій ВІЛ-статус; їх скерували до відповідних послуг, і, за наявною інформацією, усі розпочали антиретровірусну терапію (АРТ).

«Коли ми наближаємо тестування на гепатит С до громади, ми не лише лікуємо гепатит С – ми виявляємо людей, які живуть з ВІЛ і не підозрювали про це, та скеровуємо їх на допомогу. Інтеграція – це шлях уперед», – додала вона.

Ключові висновки. Спрощена модель, керована громадою, забезпечує тестування, діагностику, початок лікування та супровід у звичних для ЛВІН умовах, знижуючи бар’єри в доступі до допомоги. Інтеграція програм із гепатиту С та ВІЛ є стратегічним напрямом розвитку послуг для ключових груп населення, а лікування гепатиту С водночас стає стимулом для виявлення нових випадків ВІЛ.

«Наш підхід працює. У Киргизстані та Нігерії він виявився дуже успішним, і ми переконані, що його варто інтегрувати як в програми Глобального фонду, так і в національні стратегії охорони здоров’я з метою розширення доступу до послуг із гепатиту С для людей, які вживають наркотики», — наголосила Анна Метелюк.

Вебінар мав на меті поділитися новими даними та підходами до профілактики гепатиту С і ВІЛ, підсилити голос і лідерство спільнот людей, які вживають наркотики, та фасилітувати діалог між партнерами, імплементаторами й стейкхолдерами напередодні Грантового Циклу 8 Глобального Фонду.



Більше
Поширити
Червень 18, 2026

Альянс представляє досвід регіону СЄЦА на конференції Європейського бюро ВООЗ зі здорових міст

Вчора у Віана-ду-Каштелу (Португалія) розпочалася Конференція Європейської мережі здорових міст ВООЗ 2026 – одна з ключових міжнародних платформ для обговорення політик громадського здоров’я на рівні міст. Цьогорічна конференція присвячена 40-річчю Оттавської хартії зі зміцнення здоров’я та офіційно відкриває Фазу VIII мережі (2026–2030) під гаслом «Healthy Cities, Healthy Generations» («Здорові міста, здорові покоління»).

Альянс громадського здоров’я на конференції представляє Тетяна Дешко, директорка міжнародних програм. У межах офіційної програми заходу представлено постерну презентацію регіональної команди Альянсу, партнерства iSoS, під назвою «Healthy Cities, Healthy Generations: Accelerating the Fast-Track HIV, TB, Hepatitis Cities Initiative in Eastern Europe and Central Asia» (автори: Т. Дешко, Є. Кушнір).

«За майже десять років роботи з Fast-Track Cities ми бачимо, як міста перетворюються на справжніх лідерів у відповіді на ВІЛ – там, де національні стратегії іноді застрягають у бюрократії, мери та місцеві команди швидше реагують на потреби людей. З 2017 року ми підтримали приєднання до ініціативи 34 міст із 13 країн регіону Східної Європи, Центральної Азії та Південно-Східної Європи. Особливо важливо, що більшість міст, де реалізовувалася ініціатива Fast-Track Cities, продовжують фінансувати ВІЛ-послуги за рахунок місцевих бюджетів. Це свідчить про сталість досягнутих результатів та їх інтеграцію в систему надання послуг», – каже Тетяна Дешко, директорка міжнародних програм Альянсу громадського здоров’я.

Презентація підсумовує результати багаторічної роботи Альянсу з розвитку ініціативи Fast-Track Cities у регіоні Східної Європи, Центральної Азії та Південно-Східної Європи. Із 2017 року за підтримки Альянсу до ініціативи приєдналися 34 муніципалітети з 13 країн, підписавши Паризьку декларацію та взявши на себе зобов’язання прискорити подолання епідемій ВІЛ, туберкульозу та вірусних гепатитів.

За результатами опитування 23 міст-партнерів,яке провів Альянс напередодні Конференції, 17 міст виділили фінансування на ВІЛ-послуги з місцевих бюджетів у 2025 році, а ще 18 планують передбачити таке фінансування у 2026 році. Дані демонструють високий рівень політичної підтримки та інституційної спроможності міст забезпечувати сталість програм навіть після завершення зовнішньої підтримки.

«Конференція у Віана-ду-Каштелу – це нагода показати європейським колегам, що відбувається в Східній Європі та Центральній Азії, регіоні, який часто залишається поза увагою глобальних дискусій про здорові міста. Фаза VIII мережі ВООЗ дає нам шанс закріпити цей досвід на більш системному рівні та знайти нових партнерів для обміну рішеннями», – зазначає співавтор постерної презентації Євген Кушнір, старший менеджер міжнародних програм Альянсу громадського здоров’я.

Окрему увагу під час конференції приділено питанням стійкості міст у відповідь на кризи. У межах мережі Healthy Cities було сформовано спеціальну робочу групу з питань міської стійкості. Альянс громадського здоров’я поділився з учасниками конференції досвідом підтримки міст в умовах повномасштабної війни в Україні та забезпечення безперервності послуг для населення під час воєнного конфлікту. Цей досвід викликав значний інтерес серед представників міст та міжнародних партнерів.

Більше
Поширити
Червень 16, 2026

Від доказів до впливу в зниженні шкоди: профілактика ВІЛ та гепатиту С в рамках Глобального Фонду, Грантовий Цикл 8

Грантовий Цикл 8 Глобального Фонду — критична можливість для країн посилити відповідь на ВІЛ та гепатит С з акцентом на рівний доступ до інновацій та охоплення найбільш вразливих спільнот.

На вебінарі ми:
• Поділимося новими даними та підходами до профілактики HCV та ВІЛ
• Почуємо голос спільнот людей, які вживають наркотики
• Фасилітуємо діалог між партнерами, імплементаторами та стейкхолдерами

17 червня 2026 | 12:00–14:00 CEST (Женева)

Синхронний переклад: англійська, французька, арабська, російська, українська, в’єтнамська

Реєстрація

Більше
Поширити
Травень 28, 2026

Захист здоров’я українців після березня 2027 року

Термін дії Директиви ЄС про тимчасовий захист закінчується 4 березня 2027 року. Подальший розвиток подій залежатиме від рішень, які інституції ЄС та держави-члени ухвалять або не ухвалять у найближчі місяці. Ми закликаємо їх діяти вже зараз, поки ще є час для планування, координації та захисту тих, хто цього найбільше потребує.

Люди, які живуть з ВІЛ, туберкульозом, гепатитом, залежностями та іншими хронічними захворюваннями, не можуть дозволити собі перерву в лікуванні. Переривання антиретровірусної терапії спричиняє рецидив вірусної інфекції та резистентність до ліків. Припинення лікування агоністами опіоїдів призводить до абстиненції, передозування та збільшення ризику передачі ВІЛ. Ми бачили, що відбувається, коли ці види лікування припиняються без попередження. Це не повинно статися в ЄС.

Ми закликаємо інституції ЄС та держави-члени надати українським біженцям та їхнім громадам чіткий план: гарантовану безперервність лікування хронічних та інфекційних захворювань, обов’язкові мінімальні стандарти охорони здоров’я у всіх державах-членах, шляхи доступу до національних систем медичного страхування для біженців, які перебувають у країні тривалий час, стабільне фінансування громадських організацій та офіційну транскордонну координацію у сфері охорони здоров’я з Україною.

Українські біженці, їхні сім’ї та організації, що їх підтримують, заслуговують на чіткість і передбачуваність, а не на життя в невизначеності. Вони мають знати, що їхнє лікування триватиме, що системи, які про них піклуються, не зникнуть за одну ніч, і що зобов’язання Європи щодо їхнього здоров’я ніколи не було тимчасовим!

Приєднуйтесь до кампанії. Підпишіть спільну заяву. Поширюйте інформацію.

#HealthBeyondMarch2027

Організаційний комітет кампанії #HealthBeyondMarch2027:

Даніель Кашніцький, Cermes3 — Центр досліджень у галузі медицини, науки, здоров’я та суспільства, Франція
Ганна Довбах, Євразійська асоціація зменшення шкоди (EHRA), Литва
Інна Гаврилова, Альянс громадського здоров’я, Україна

Більше
Поширити
Травень 28, 2026

Зменшення шкоди в СЄЦА: виклики, досягнення та регіональні ініціативи

Тетяна Дешко: «криміналізація, малі обсяги діяльності та нестача фінансування залишаються ключовими викликами для програм зменшення шкоди в СЄЦА. Але є і важливі досягнення.»

У Єревані 19–20 травня відбулася регіональна зустріч, присвячена відповіді на ВІЛ, програмам зменшення шкоди, правам людини та формуванню сталої політики в країнах Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА). Захід був організований Міжнародним товариством боротьби зі СНІДом (IAS), Médecins du Monde, ГО Real World, Real People та глобальною мережею TBpeople.

У зустрічі взяли участь представники міжнародних організацій, державних структур, громадянського суспільства та сфери охорони здоров’я з Вірменії, України, Молдови, Франції та Грузії.

Під час заходу Тетяна Дешко, директорка міжнародних програм Альянсу громадського здоров’я, презентувала досвід роботи в рамках регіонального партнерства #iSoS у виступі на тему «Зменшення шкоди в регіоні СЄЦА: Тренди наркоспоживання, відповідь та результати», присвяченому сучасним тенденціям вживання наркотиків, доступу до послуг та ключовим викликам для програм зменшення шкоди у регіоні.

У своїй презентації вона наголосила, що Східна Європа та Центральна Азія залишається одним із регіонів із найвищими показниками поширення ВІЛ серед людей, які вживають наркотики ін’єкційно. За оцінками, у регіоні проживає близько 1,68 млн людей, які вживають наркотики ін’єкційно, а 43% нових випадків ВІЛ у 2022 році були пов’язані саме з ін’єкційним вживанням наркотиків. Крім того, значний внесок ін’єкційного вживання наркотиків спостерігається у поширенні гепатиту С.

Окрему увагу було приділено недостатньому охопленню програмами зменшення шкоди та замісною підтримувальною терапією. У більшості країн регіону доступ до стерильних шприців та опіоїдної замісної терапії залишається нижчим за рекомендовані міжнародні стандарти. Водночас системи зменшення шкоди продовжують критично залежати від зовнішнього фінансування, що створює серйозні ризики для стабільності послуг.

Тетяна Дешко також звернула увагу на негативний вплив криміналізації людей, які вживають наркотики, та репресивного законодавства щодо громадських організацій і спільнот. За її словами, саме криміналізація, стигма та обмеження діяльності громадянського суспільства часто стають бар’єрами для доступу людей до життєво необхідних сервісів.

Серед позитивних тенденцій були відзначені впровадження нових форм ЗПТ, довгодіючого бупренорфіну, в Україні та Киргизстані. Також йшлося про розвиток підходів до лікування залежності від психостимуляторів та результати пілотного дослідження в Україні щодо використання метилфенідату для людей із РДУГ та розладами, пов’язаними із вживанням стимуляторів; це дослідження продемонструвало суттєве зниження рівня проблемного вживання стимуляторів та потягу до них. Під час зустрічі учасники також обговорили доступ до налоксону, порушення прав людей, які вживають наркотики, подолання стигми та дискримінації, а також важливість сталого фінансування відповіді на ВІЛ у країнах регіону.

Учасники відзначили важливість практичної роботи з наркополітики, яку проводить в СЄЦА регіональна комісія з наркополітики під головуванням Олександра Кваснєвського, включаючи реформування законодавства в Киргизстані, відстоювання програм ЗПТ в Казахстані, роботу над стратегіями наркополітики в Молдові і Україні, а також відповідну діяльність в Європарламенті.

Захід у Єревані став ще однією платформою для обміну досвідом, посилення регіональної співпраці та пошуку рішень, заснованих на правах людини, доказових підходах і потребах спільнот.

Більше
Поширити
Травень 28, 2026

Український досвід підтримки людей з туберкульозом представили на міжнародному семінарі

19–20 травня в Осло (Норвегія) відбувся дводенний міжнародний семінар, присвячений розвитку підходу «рівний-рівному» у відповіді на туберкульоз. Захід об’єднав близько 60 учасників із 14 країн Європейського регіону ВООЗ — представників громадських організацій, системи охорони здоров’я, національних програм із боротьби з туберкульозом та експертної спільноти.

Україну на заході представляли експертки Альянсу громадського здоров’я, а також делегація Центру громадського здоров’я України. Окрема увага під час зустрічі була приділена обміну практичним досвідом між країнами та ролі громад у забезпеченні доступу до підтримки й медичних послуг.

Під час другого дня семінару українські експертки Марія Малахова, Інна Гаврилова та Євгенія Гелюх представили досвід Альянсу громадського здоров’я у розвитку трансграничної підтримки, впровадженні цифрових інновацій та сучасних підходів до фінансування програм протидії туберкульозу в умовах повномасштабної війни.

Учасники також ознайомилися з цифровим асистентом TWIIN як прикладом сучасної peer-to-peer підтримки, платформою онлайн-консультування психологів і лікарів, системою управління даними на базі DHIS2 та проєктом HelpNow як прикладом транскордонної співпраці та підтримки українців за кордоном.

Крім того, Євгенія Гелюх поділилася досвідом peer-support підходу у співпраці з ромською організацією «Чіріклі» у межах активного виявлення туберкульозу серед ромського населення. Ефективність цього підходу забезпечується саме фокусом на спільноту: ромські медіатори працюють із представниками своєї громади, допомагаючи долати бар’єри, підвищувати рівень довіри та покращувати доступ до тестування й медичних послуг.

Окрема сесія за участю представників міністерств охорони здоров’я та національних туберкульозних програм була присвячена обговоренню практичних кроків щодо інтеграції peer-support підходів у державну політику та системи охорони здоров’я.

Семінар став ще одним прикладом того, як український досвід у сфері громадського здоров’я, цифрових рішень та підтримки вразливих груп сьогодні використовується не лише всередині країни, а й стає корисним для інших держав регіону.

Захід організували LHL Internasjonal у партнерстві з TB Europe Coalition та Latvijas Tuberkulozes apkarošanas biedrība.

 

Більше
Поширити