Як правильно спілкуватися з учасниками бойових дій та чого краще не казати?
Про це сімейним лікарям у рамках тренінгу «Підвищення кваліфікації сімейних лікарів по роботі з ветеранками та ветеранами» розповів Сергій Титаренко, керівник абілітаційного процесу Lviv Habilitation Center (HAB), ветеран російсько-української війни.
Сергій є майором Армійської авіації ЗСУ у відставці після важкого поранення, наразі пересувається в колісному кріслі. Під час своєї реабілітації він опанував ще одну професію – психолог, і зараз допомагає людям з інвалідністю, пораненим військовослужбовцям, ветеранам та членам їхніх родин. Керуючись власним досвідом та досвідом роботи з учасниками бойових дій, Сергій Тітаренко надав поради щодо правильної комунікації.
Як не потрібно спілкуватися з ветеранами:
- Підходити зі спини та різко торкатися.
- Не казати: “я вас/тебе розумію”. Не порівнювати досвід.
- Не казати “Заспокойся”. Це навпаки дратує.
- Не питати “Чи ти вбивав людей” та не цікавитися бойовим досвідом людини.
- Надмірна подяка може призвести до зніяковіння.
- Не називати учасників бойових дій атошниками, котиками, бусинками – правильно говорити ветеран/ветеранка.
Що краще казати:
- Так, ви багато пережили…
- Те, що ви пережили – страшно.
- Така (складна) реакція може бути/така реакція та агресія – через те, що ви пережили.
- При розмові потрібно наголосити: я не вчу жити і не атакую.
Досвід ветеранів відрізняється від досвіду цивільних людей, і ми маємо ставитися до цього з повагою і толерантністю.
Матеріал підготовано в рамках Програми навчання сімейних лікарів щодо взаємодії із учасниками бойових дій. Цю програму впроваджує МБФ «Альянс громадського здоров’я» за підтримки Програми реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за сприяння Державного департаменту США. Стратегічні партнери програми: ГО «Українська асоціація сімейної медицини», ГС “Твій сімейний лікар”, HAB | Lviv Habilitation Center.