Як допомогти людям, які не знають про свій ВІЛ-статус, пройти тестування та отримати необхідну допомогу?

Досвід реалізації програм Альянсу громадського здоров’я в Україні та інших країнах Східної Європи й Центральної Азії (СЄЦА) представила Тетяна Дешко, директорка департаменту міжнародних програм та розвитку організації, під час регіонального семінару з питань туберкульозу та ВІЛ, який відбувся 29–30 вересня 2026 року в Ташкенті.

Захід, організований «Лікарями без кордонів» (MSF) у співпраці з ВООЗ та Міністерством охорони здоров’я Узбекистану, об’єднав представників національних програм, міжнародних експертів і громадянського суспільства. Учасники обговорили, як прискорити впровадження нових підходів до профілактики, діагностики й лікування ВІЛ та туберкульозу в країнах СЄЦА.

У своєму виступі Тетяна Дешко зосередилася на практичних рішеннях, які допомагають виявляти ВІЛ ефективніше та раніше і скорочувати шлях людини від тестування до лікування: алгоритмі діагностики за допомогою трьох швидких тестів, роботі громадських організацій і мобільних команд по оптимізованому виявленню випадків ВІЛ, а а також цифрових рішеннях: використанні штучного інтелекту для аналізу програмних даних у DHIS2 та підтримці людей за допомогою цифрового асистента Twiin.

«Східна Європа та Центральна Азія – єдиний регіон у світі, де зростають і кількість нових випадків ВІЛ, і смертність, пов’язана зі СНІДом, через недостатню профілактику та недостатнє охоплення допомогою у зв’язку з ВІЛ. Консультація ВООЗ окреслила чіткі напрями дій: доконтактна профілактика тривалої дії має стати реальністю, три швидкі тести на ВІЛ мають давати змогу встановити діагноз, а стратегії виявлення ВІЛ через мереж ризику і штучний інтелект – допомагати орієнтуватися в ризиках і виявляти нові випадки або попереджати їх якомога раніше. Саме про ці рішення я говорила», – зазначила Тетяна Дешко.

Три швидкі тести: діагноз протягом одного візиту

Одним із прикладів став український алгоритм діагностики ВІЛ із використанням трьох послідовних швидких тестів. За наявності підготовлених фахівців, необхідних тестів та позитивних результатів усіх трьох тестів він дає змогу встановити діагноз протягом одного візиту. Це скорочує очікування та допомагає швидше скерувати людину до лікування. Подібним досвідом поділилися Молдова і Грузія.

Тестування і супровід у межах ризику ВІЛ-інфекції

Інший напрям – залучення до тестування через мережі ризику ВІЛ-інфекції. У програмах Альянсу нещодавно виявлені люди з ВІЛ-інфекцією запрошують пройти тестування своїх партнерів та знайомих, які можуть мати підвищений ризик інфікування. Ця робота відбувається на базі стаціонарних пунктів в НУО та мобільних клінік. Мобільні команди працюють, зокрема, там, де послуги з ВІЛ обмежені або відсутні. Після тестування людина отримує супровід для початку лікування або доступу до профілактики. Позитивні випадки отримують купони для запрошення людей зі свого оточення до тестування. Завдяки програмам оптимізованого виявлення ВІЛ Альянсу в першому півріччі 2026 року було виявлено 716 нових випадків – майже чверть усіх нових випадків, зареєстрованих у регіонах реалізації цих програм.

DHIS2 і TWIIN: цифрові рішення проєкту iSoS

Окрему увагу Тетяна Дешко приділила цифровим рішенням у межах регіонального проєкту iSoS, що реалізується за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Зокрема, вона представила підходи до використання штучного інтелекту для підтримки програм тестування на ВІЛ в Центральній Азії на прикладі роботи системи DHIS2. Аналіз програмних даних за допомогою штучного інтелекту допомагає визначати клієнтів програм профілактики з найвищим ризиком ВІЛ та спрямовувати зусилля команд туди, де потреба в тестуванні найбільша.

Ще один представлений інструмент – цифровий асистент TWIIN, який підтримує людину на шляху від пошуку інформації про ВІЛ і рішення пройти тестування до розуміння результату та подальших кроків. Він допомагає отримати відповіді на запитання й зорієнтуватися в доступних послугах, доповнюючи роботу фахівців і громадських організацій.
Представлений досвід показує важливість поєднання доступної діагностики, роботи громадських організацій та подальшого супроводу. Для людини це означає можливість не лише дізнатися свій ВІЛ-статус, а й отримати лікування, профілактику та підтримку без зайвих перешкод.