До війни Антон Богач працював водієм вантажівки та перевозив зерно. Він багато часу проводив у дорозі, а вдома, у Кропивницькому, на нього чекали дружина Наталія та донька. У березні 2022 року Антона мобілізували до новоствореної 71-ї єгерської бригади. А 13 вересня 2023 року його життя змінилося назавжди. Під час евакуації побратимів поблизу Роботиного на Запоріжжі він отримав важке поранення. Наступні вісім днів провів у комі.
Нове життя почалося в темряві
Коли Антон прийшов до тями в лікарні, він ще не знав, що сталося. Поруч були дружина та мама. Він відчував руки й ноги, чув голоси рідних і сподівався, що темрява навколо — тимчасова. Лише згодом чоловік дізнався, що внаслідок поранення повністю втратив зір. Для нього це стало ударом, до якого неможливо підготуватися.
Перші місяці були сповнені страху, невизначеності та численних запитань про майбутнє. Попереду чекали нові операції, тривале лікування та адаптація до життя, яке вже ніколи не буде таким, як раніше.
Наталія згадує, що найважчим було усвідомлення того, що тепер їхній світ змінився для всієї родини. Разом із чоловіком до нової реальності звикала і їхня чотирирічна донька Дарія.
Коли відповідей доводиться шукати самостійно
Після травми родина зіткнулася з проблемою, знайомою багатьом ветеранам. Окрім лікування, потрібно було зрозуміти, як жити далі: які документи оформлювати, де шукати допомогу, як навчитися користуватися телефоном без зору, як самостійно пересуватися містом.
Інформацію доводилося збирати по шматочках — через знайомих, соціальні мережі та рекомендації інших людей. Саме так родина дізналася про проєкт Touch Point.
На той момент Антон продовжував лікування, але вирішив скористатися можливістю пройти реабілітацію між госпіталізаціями. Це рішення стало важливим кроком до повернення контролю над власним життям.
Не просто навчання, а повернення до активності
Під час реабілітації Антон почав опановувати навички, які допомагають людям із порушенням зору бути незалежними у повсякденному житті. Він навчився орієнтуватися в просторі, користуватися смартфоном із програмами доступності, безпечніше пересуватися та виконувати щоденні справи самостійно. Але не менш важливою стала сама атмосфера програми.
Після місяців лікування та ізоляції він знову опинився серед людей зі схожим досвідом. Щоденні заняття, нові знайомства та постійна активність допомогли повернути відчуття ритму життя. До реабілітації Антон часто плутав день і ніч, багато спав удень і не міг заснути ввечері. Насичена програма занять допомогла відновити звичний режим і знову відчути себе залученим до життя. Для молодого чоловіка, який звик постійно бути в русі, це мало особливе значення.
«Тепер вони тебе вилікували»
Нову реальність разом із батьками вчиться приймати і маленька Дарія. Як і багатьом дітям, їй складно зрозуміти, що означає повна втрата зору. Вона допомагає татові пересуватися квартирою, бере його за руку та щиро радіє кожному покращенню.
Коли Антону встановили очні протези після чергового етапу лікування, дівчинка була переконана, що тепер тато одужав. Для родини ці моменти стали нагадуванням про те, наскільки важливо зберігати надію навіть у найскладніші часи.
Повернення до життя починається з маленьких кроків
Сьогодні Антон продовжує лікування, але вже не сприймає втрату зору як кінець свого життя. Разом із дружиною вони навчилися бути мобільними: їздять до лікарень, користуються громадським транспортом, вирішують побутові питання та планують майбутнє.
Колись його професія була нерозривно пов’язана з кермом. Тепер чоловік розмірковує над новим напрямком, у якому зможе реалізувати себе та забезпечувати родину. Водночас він переконаний: люди, які втратили зір, не повинні залишатися наодинці зі своїми труднощами. Підтримка, реабілітація та доступ до необхідних знань дають можливість повернутися до активного життя, працювати, подорожувати, виховувати дітей і залишатися частиною суспільства.
Про програму Touch Point
Проєкт Touch Point — Adaptation for Veterans Who Lost Their Sight створений для того, щоб незрячі ветерани не залишалися наодинці зі своєю травмою.
Програма включає:
- навчання самостійному пересуванню і орієнтації;
- розвиток цифрової грамотності та роботу з асистивними технологіями;
- фізичну реабілітацію;
- психологічне консультування;
- подальший супровід після повернення до громади.
Програма розроблена у партнерстві з ВООЗ, Blind Veterans (UK), ГО “Сучасний погляд”” та іншими українськими громадськими організаціями, Міністерством у справах ветеранів та Міністерством освіти і науки України.
Наразі 56 ветеранів уже успішно завершили курс.
Як підтримати проєкт Touch Point
Ви можете підтримати програму вже зараз:
- через пряму пожертву на платформі Альянсу громадського здоров’я:
https://donate.aph.org.ua/en/ - у будь-якій зручній валюті через GlobalGiving
- через альтернативні цифрові платіжні інструменти на платформі Endaoment (Touch Point);
- а також через інші фандрайзингові інструменти, що використовуються в межах кампанії.
Історія Антона — одна з багатьох історій ветеранів, чиє життя кардинально змінила війна. Після втрати зору людині недостатньо лише медичної допомоги. Потрібні практичні навички, психологічна підтримка та спільнота людей, які розуміють цей досвід. Саме це дає проєкт Touch Point.
Завдяки програмі ветерани та їхні родини отримують не лише знання, а й впевненість у тому, що майбутнє існує навіть після найважчих втрат. Для Антона таким майбутнім стали нові цілі, нові навички та усвідомлення того, що життя не зупинилося разом із втратою зору. Воно просто потребує нового шляху.