Статистика

Профілактичні програми для людей, які вживають наркотики ін’єкційно (ЛВНІ)

Протягом 11-ти місяців 2025 року 44 НУО, 19 мобільних амбулаторій та 14 мобільних команд впроваджували програми профілактики ВІЛ, ІПСШ та ТБ серед ЛВНІ. Клієнти отримували стерильне ін’єкційне обладнання, презервативи та спиртові серветки, консультування, асистоване тестування на ВІЛ, гепатити В,С та сифіліс, а також послуги з раннього виявлення туберкульозу.

У проектах за фінансової підтримки Глобального фонду та ПЕПФАР, 10,218 ЛВНІ отримали мінімальний пакет послуг протягом звітного періоду (шприц або голка, презерватив, консультація), а також 48,769 ЛВНІ пройшли асистоване тестування на ВІЛ-інфекцію за допомогою швидкого тесту та отримали результати. У 2024 році 2,431 ЛВНІ отримали позитивні результати тесту на ВІЛ, 1,261 ЛВНІ звернулись до ЗОЗ після перенаправлення. 840 ЛВНІ підтвердили позитивний результат (були вперше виявлені) та 1,314 ЛВНІ розпочали отримувати АРТ (включаючи тих, хто тестувався/ підтвердив свій результат у попередньому періоді).

Профілактичні програми для секс-працівників (СП)

Протягом 11-ти місяців 2025 35 НУО впроваджували програми профілактики ВІЛ та ІПСШ серед СП. Клієнти отримували презервативи, консультування, асистоване тестування на ВІЛ, гепатити В,С та сифіліс, а також послуги з раннього виявлення туберкульозу.

У проектах за фінансової підтримки Глобального фонду, 6,315 секс-працівників отримали мінімальний пакет профілактичних послуг (презерватив, консультацію), а також 4,784 СП пройшли асистоване тестування на ВІЛ-інфекцію за допомогою швидкого тесту та отримали результати. У 2025 році 391 СП отримали позитивні результати тесту на ВІЛ, 337 СП звернулися до ЗОЗ після перенаправлення. 50 СП підтвердили позитивний результат тесту (були вперше виявлені) та 76 СП розпочали отримувати АРТ (включаючи тих, хто тестувався/ підтвердив свій результат у попередньому періоді).

Профілактичні програми для чоловіків, які практикують секс з чоловіками (ЧСЧ)

Протягом 11-ти місяців 2025 року 27 НУО впроваджували програми профілактики ВІЛ та ІПСШ серед ЧСЧ. Клієнти отримували презервативи, лубриканти, консультування, асистоване тестування на ВІЛ, гепатити В,С та сифіліс, а також послуги з раннього виявлення туберкульозу.

У проектах за фінансової підтримки Глобального фонду, 9,119 ЧСЧ отримали мінімальний пакет послуг (презерватив та консультацію), а також 6,667 ЧСЧ пройшли асистоване тестування на ВІЛ-інфекцію за допомогою швидкого тесту та отримали результати. У 2025 році 74 ЧСЧ отримали позитивні результати тесту на ВІЛ, 64 ЧСЧ звернулися до ЗОЗ після перенаправлення. 44 ЧСЧ підтвердили позитивний результат тесту (були вперше виявлені) та 59 ЧСЧ розпочали отримувати АРТ (включаючи тих, хто тестувався/підтвердив свій результат у попередньому періоді).

Профілактичні програми для транс*людей

Протягом 11-ти місяців 2025 року 11 НУО впроваджували програми профілактики ВІЛ та ІПСШ серед транс*людей. Клієнти отримували презервативи, лубриканти, консультування, асистоване тестування на ВІЛ, гепатити В,С та сифіліс, а також послуги з раннього виявлення туберкульозу.

У проектах за фінансової підтримки Глобального фонду 6,624 транс*людей отримали мінімальний пакет послуг (презерватив та консультацію), а також 5,244 транс*людей пройшли асистоване тестування на ВІЛ-інфекцію за допомогою швидкого тесту та отримали результати. 9 транс*людей отримали позитивний результат, 9 транс*людей звернулись до ЗОЗ після перенаправлення, 6 підтвердили позитивні результати та 8 розпочали АРТ.

Дослідження серед ключових груп населення щодо інфікування ВІЛ, реалізовані протягом 2025 року

Аналіз ситуації з ВІЛ-інфекцією в Україні у контексті повномасштабної війни

У 2024-2025 роках МБФ «Альянс громадського здоров’я» провів комплексне дослідження щодо впливу повномасштабної війни на епідемію ВІЛ в Україні. Аналіз охопив дані 2020-2023 років щодо показників тестування, лікування, утримання на обліку, чисельністю населення та змінами епідемічних тенденцій на національному та регіональному рівнях, зокрема відмінності між областями, що зазнали бойових дій або отримували підтримку PEPFAR. Регіональні відмінності, мобільність населення і нерівномірність доступу до послуг сформували нові виклики, і водночас окреслили сфери, де потрібна найшвидша дія.

Рівень 6-місячного утримання ЛЖВ на обліку повільно знижувався протягом 2020-2023 років, і найбільший внесок у це мали регіони з великою когортою пацієнтів – Дніпропетровська, Одеська, Київська область та м. Київ. Водночас частина прифронтових областей демонструвала стабільні або навіть покращені результати, що підкреслює важливість організаційної стійкості, а не лише безпекового контексту. PEPFAR-регіони загалом зберігали кращі показники, хоча різниця з іншими областями поступово скорочувалася.
Фіксована довоєнна оцінка населення більше не відображає реальної ситуації: альтернативні методи показують різницю до 6 млн осіб. Це суттєво впливає на показники захворюваності та поширеності, особливо у областях з депопуляцією (наприклад, Донецька) та у регіонах, які приймають великі групи ВПО (наприклад, Львівська). Коректне тлумачення даних можливе лише із застосуванням оновлених, адаптованих знаменників.
Після початку війни обсяг тестувань зріс, але частка позитивних результатів зменшилася майже удвічі, що свідчить про зміщення фокусу на загальне населення при зниженні охоплення ключових груп. У PEPFAR-регіонах тестування залишалося найбільш системним, але навіть там виявлення зменшувалося. У регіонах з активними бойовими діями скорочення рівня виявлення було найшвидшим, що пов’язано з втратою доступу до груп підвищеного ризику.
Кількість нових зареєстрованих випадків ВІЛ і нових стартів АРТ зменшувалася упродовж 2020-2023 років. Це частково відображає міграцію, переривання маршрутів пацієнтів та зниження здатності системи забезпечувати ранній перехід до лікування. У тилових регіонах, навпаки, старт АРТ інколи зростав – через додатковий потік пацієнтів, переміщених із зон бойових дій.
Тестування на вірусне навантаження виявилось найбільш нестабільним показником. У не-PEPFAR-регіонах фіксувалися численні коливання, тоді як у PEPFAR-регіонах лабораторний компонент залишався стійкішим. Лабораторна система виявилася вразливою до логістичних бар’єрів, централізації та переривання поставок у періоди пікових загроз.
Одеська та Дніпропетровська області залишаються стабільним ядром епідемії ВІЛ. У 2023 році до них тимчасово приєдналися Донецька й Херсонська області – переважно через зміни чисельності населення, а не через реальний зріст нових випадків. Це підкреслює, що сучасні кластерні профілі формуються як епідемічними, так і демографічними факторами, що має враховуватись при плануванні реагування.

За результатами дослідження сформовано низку рекомендацій, які допоможуть зміцнити систему ВІЛ-послуг у воєнних умовах. Насамперед Україні потрібен перехід до реальної картини утримання ЛЖВ: синхронізація даних із прикордонною та міграційною службами, можливість пацієнтам оновлювати інформацію через цифрові сервіси та фіксація фактичного місця отримання послуг в ІС СЗХ. Це дозволить коректно відрізняти тих, хто виїхав, від тих, хто продовжує лікування в Україні. Окремо підкреслено потребу переглянути довоєнні підходи до оцінки населення, оскільки міграція та переміщення суттєво змінюють показники захворюваності та поширеності й можуть спотворювати регіональні пріоритети.

У сфері тестування варто зміщувати фокус з кількості тестів на їхню результативність – аналізувати виявлення, охоплення саме ключових груп і ширше використовувати інструменти для виявлення нещодавніх інфікувань. Для швидкої реакції на зміни потрібен автоматизований аналіз трендів і регулярне оновлення захворюваності. Лабораторний компонент виявився найбільш уразливим до потрясінь, тому його відновлення потребує інвестицій у логістику, резервні маршрути та стабільність регіональних лабораторій.

Оновлені дані про населення та якісніший моніторинг дозволять точніше формувати кластери областей, визначати справжнє епідемічне навантаження й розставляти регіональні пріоритети. Це передбачає розширення набору показників для кластеризації та стандартизацію методології, щоб її результати стали інструментом для планування національних ВІЛ-програм.

Повні результати дослідження доступні на сайті Альянсу.

Дослідження проведено в рамках реалізації програми «Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України на 2024–2026 роки», яка реалізується за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Статистика 2001-2025